Марыя ў сваіх вершах дазваляе прыгожым кніжным словам вырвацца вонкі, быць і задумлівымі, і пяшчотнымі, і бунтарскімі, гаманіць на дарогах між італьянскімі мястэчкамі, перабіваць і перапытваць
І не було ніякої операційної. Був ліс на Івана Купала. Я боса. Біжу лісом і бачу, як загострюються верхівки сосен. Що ще я зможу показати? Що я встигну до того, як зникнуть зорі?
Заговор воздуха, заговор льда, серебряная форель жаждет утра, луговая собачка дрожит, потея. Скелеты чаек разбросаны по дюнам, их клювы все еще разинуты шепотом. Эти языки — за пределами нашего слуха