І  \ Початок

1

промені пронизують речі відкриваючи їх внутрішню порожнечу

це проміжок в якому розкривається дихання

повітря заповнює тіло і воно звучить

\

квітка показує себе небу

і воно пестить його своїм поглядом

\

вітер гортає сторінки рослин

\

я між них

2

гора тягнеться догори

\

степ пересихає і стає пустеля

\

море завмирає і стає мертвим

3

я бачив як прямі кути поступово стають гострими

гострі — круглими

і навпаки

обійшовши всі знайомі місця я не знайшов нічого тоншого за воду

4    

сніги замели дахи

і голови похилили люди

ріка за рікою стає крихкою

опускаючись в темну воду

я беру свою долю

5

хвоя розпускається на вікнах

вії осипаються на підлогу

марнославні міста

і велелюдні дороги

виглядають так наче потребують сліз

але не можуть

6

вартовий читає закон і вичитує числа

підраховуючи кількість літер в абзаці   

твердість його льоду підважується твердістю його лоба

він торує ним шлях сухостою

залишаючи по собі стерню

і вона для мене

7

хід планет

любові подих

там де темно жевріє вогонь

там де твердо там і крихко

там де сумно там і ясно

вийди за ворота стань

жінка несе воду темну

тайна тут на дні цебра

чи то золоті монетки

чи то істини нитки

\

срібний місяць

роги гострі

гори крають небосхил

чуєш як тріщить тканина

прозріваючи на суть

ось вона скрапає на каміння

і минає

оминає

робить коло

робить круг

кров суха стирається у порох

і щезає назавжди

тільки те зело не в’яне

що зрікається землі

зав’яжи у вузлик душу і під серце поклади

слухай:  

там де ти

там я    

і ніщо не стане іншим

обертаючись у вірності собі

ІІ \ Середина

1

\

черв’ячок догриз яблуко до серцевини

і

від цього чомусь стало боляче

\

хтось їв хліб і накришив сніг 

\

риба опускається в глибини глибин

\

мерехтять і щезають люди

\

сонячні зайчики перестрибують один через одного

\

день в якому сорок днів

\

я відкриваю кришталеву скриньку, а там три питання     

2

рибалки прокидаються досвіта

довіряючи задуманому

вони торують стежки до берега

зазираючи в ополонку рибалка ніколи не бачить свого лиця

3

вітер гудить в трубу музику свою

час повертатись

і це самотність

вона ширшає

так що серцю всього не охопити

кожний проміжок від одного паркану до іншого

від хати до хати

від дому до дому

від снігу до снігу

звір пломеніє на схилі

з місця на місце стрибає

але думка перестрибує швидше

треба мати міцні ноги щоб бігти швидше

за всіх тих хто хоче тебе впіймати

опинитись тут

де любов пронизає наскрізь

омиваючи сльозами

чи від горя

чи від радості

я мну сніг босими ногами

слухаючи як салютують зіркам

як піднімають знамена

як ідуть стада

на стада

заповнюючи тілами

міста

4

і на горб піднімається сонце

і з горба воно котиться вниз

люди стоять довкола

колесо

крутять довкола своєї осі

мама

зима

і змова

наче поламане гілля

хулахупи відкладені в сторону

а може і ні

5

і ти приходила до мене зі своєю любов’ю

приносила її у простому цебрі

я пив її прохолоду

і ставало тепло мені

6

не полишивши ні на хвилину

свічку затиснуту в руці

ти омивала моє тіло

у моїй ріці   

7

тихий сад

ні поруху

ні звуку

всякі сумніви стають прямими

як тонкий папір

ІІІ \ Кінець

\

ніщо ніколи не зникає назавжди

як

перелітні птахи

\

і до

і після

і між ними

і між нами

\

камінь кинутий в провалля так і не досяг дна

\

і сонячна бриж на воді

наче пісня свободі    

\

смерть серед райських яблучок