ШТАМП

Старий пес перестав скавуліти уночі.

За наснагою чекає тупе світло ліхтаря.

Краплини дощу не дружать з росою.

Смуток відмовляється себе відчувати.

На заміну відповідям приходять знаки питання.

Половинчастий місяць посилює острах.

Оминає оголеність пророслий набуток досвіду.

І говориться прямо в простір: не знаю.

Підстав сюди паспортне ім’я __ лишаючись незадоволеним

Липень 25, 2022

ВЛАСНИЦТВО

звукові налаштування у вірші

спонукають дихати рівномірно

неабияк

знаєш

смішно

провалитись неначебто дорослому

в драмакрик чуттєвості

навколишнє середовище емоцій

проковтує усякий ретро-радикалізм

повір

сповідаю сам себе

у самоіронії та нашаруваннях термінів на кінчику носа

острова окулярів

транквілізатор-снюс схематично з текстом

вирівнюється в потоці складного мовлення

за цим укотре похований

тремор

перед непитущою незайманістю буднів

і вихідних

у треморі вбачаю антонім

допінг

щоб хоч пообідді збирати рештя

сил

на одноманітне «привіт» зі знайомцями

і подвиг

трохи бути добром

¹ і добром чужим

ДИВ. ПРИМ.

 ¹ як воно?

Липень 25, 2022

зі спогадами

особливо

химерю в тіні від

дерев немилих

і в ніч їх виганяв би

з дому

на віддаль

від утоми втоми

і б’юся з ними

ржаво й безпорадно

напалмом

не виринаючи 

чи між мінами пам’яттю

і в ніжності тлію

хай би так хоч відпустило

а вони тут

важкі й в важкому хтиві

щоб з’їсти трохи більше тих хлібних

крихтин дитини

і не стати для неї

для мене

намистиною

Серпень 1, 2022

пам’ятаю

що ти є блукачем

поневіреним без цілунку на щоці

і про наше людство

ненароком (часу) втомлене

і найгірші

в посуху

роки

що не випалили твою усмішку

і не зітерли маячок у грудях

у порох

тобі

пам’ятаю

було весело

зі світом

котрий лиш (все-гнати-на-всього) промовить

нерозбірливим натяком теплим

із мандрів 100-нічних і далеких

умитьвідкритим небесним плесом

промовить на вушко до тебе

:

'дякую всьому земному'

(

)

(

світ приховав тоді пів правди не з книжки,

і тобі стало сильно смішно

Серпень 20, 2022

ти гранітна плівка

на поверхні міста

тобою користають сотні

липких ніг

я лягаю на твою сиру землю

замість класики

поряд сісти

я торкаюся кам’яних дерев

розтертих у пилюку цими чужими ногами

а зверху грається зі світлом антисинім

Місяць

холоднобайдужий

як і плавлене тіло міста

крихкий пісочний усередині рядків

поїдають

вони

самі

себе

ти гранітна плівка

на поверхні міста

ти не коло ліхтаря Принца

за рогом іменної вулиці

єврейського кварталу

і навіть не під черевиками

ображеного існуванням безхатченка безбородого викинутого

напризволяще осені

ти не ягода

позапам’ятна

у внутрішньому дворику

родини в першому коліні

підбита приморозками

не цегляний польського художника

самородок

ти щетина

на поверхні міста

синонімічний ролик невідворотних повторів

гранітна плівка

на поверхні міста

з тобою не говорять

Жовтень 9, 2022

МІГРЕНЕВИЙ ДВІЙНИК

пульсує свинець під лівим оком

червоні сльози

падають

рідкими цвяхами

з правого (ока)

разом з марвами

живописом пів стіни пів сну

про крихтолюбство -

зміни мо та мент

крізь бляху й блідий бля біль

змішані на тарілці

з відхаркнутою гиркотою:

спробаняхами здатися житловим будинком

й одноголосно зі званням із почестю

людинкою

немає жж крим. кодексу

щодо захищеного ляпкою Закону

спокою

хитає нею як маятником Фуко та Еко

чи б кя тятивою дистанційного бога на арфі грецької його подоби майже феї [ЖАРТ] Орфея

йому

«т-с-ш-ш»

нівроку так

а їй криптофіолетово

на себевсе

Листопад 7, 2022

[Б Е ' О Н: 'А]

засипаю з опалим листям

ідеями

про те і про се

як би краще

чи знов

зранечку розплющую свої оченята

дивлячись у дзеркало

стелю

питаємо в них із подушкою:

це сон?

чи ли мрія про сон?

бо я длубався з листям

кусючим

шершнем

на худому холодному тілі

і чайник кип’ятив <поки> в чергового

запитання:

то в правильній я божевільні?

сторонній

до людських турбот

і мого смішного безсоння

'-)

Листопад 24, 2022

вірш

я не знаю

ні вас

ні себе

ні моторики законів під’їзду навпроти

я не знаю

звідки береться ривок у смерть

і смертельний життя дотик

не знаю цього я

я всього шл поет

з третього під’їзду холодний подих

банальний протяг

якого завжди мало (у літо Сема)

і так зійде

досить

(злягайся з лукавим)

НІСЕНІТНИК

Грудень 21, 2022

домисел

за домислом

переслідують тебе

забуті колискові

протяг вдома

і надворі

потягом несеться

знов за комір

нижче неба не всміхнулась зірка

вище рота не злукавила сльоза

люди звірі камінь ножиці і гірко

із одного складу в інший

розкладаються слова

табель і давня четвірка

кріль Аліса гриби в нірку

перегорну б погризені сторінки

мама пані експедитор дівча жінчин

заблукали миші на задвірках

грім горища

блискавиця

буй вітрисько свище

і калейдоскоп

мов калькулятор

лопнуть числа

я не вчую

серед того

свого змислу

Березень 27, 2023

ковтну

фільм

мов затичка вухо

запиваючи лікером

з виноград-капусти

де шукаю нову

illusio студня

йога мляво мугиче

під цю «Lyrica» кобзу

і пилюка крекче

— я нікого не відпустиш

прожував добряче фільм

мов папір нерви

непогожий вечір

для зіслання духа

годинника переведено

мов до сусідів у зимарку

муху

дотепер до -не второпаєм-

чому вже третій

кіновирій відлетить за обрій ліжка

оу навкіл волає параматір

спішна

між долонями

у підсвідоме

крапля

в зелень весен

поту

на робочій скрипне скроні

загніздився шершень

мука

я в розпуці

з братчиком Сковородою

і четвертим cine валом

покривай j’aime

хоти на шанси

добром з бука

нереальність реверанс для столу й смути ми валюта

Березень 27, 2023

ПАРАЛАЙЗ

йпрст трс рл

кж сб

кл пш нвй врш

я ковзаю поверхнею ожеледі

тебе назвали землею

з-поміж усіх підслизнутих ніг

ми впали водночас

нижче аніж додолу

не адресую ніжність тобі

тишком-котиком плююсь у комарів за зубцями твого плаття

дивлячись в їхні незрячі очі

шибениця

проїжджає коровою на льоду

поряд

наший буденний пакт обов’язків

лукавий як зібганий в суботу побут

не врахували ми

перед нашою молодістю

канон нудоти не-сартрівської

з каменюкою камю

дорослішання

пече наші вирви чужа сім’я дітьми

вони chill lofi hip-hop респектабельно величні

дітки черевиками чавлять овочі

спішачи дістати від життя фруктової дволикості

я переїдаю себе

не говорячи

множимо пусті місця

закинутістю

у глуху

морозну одвідчаю ічність

(без Future Perfect Continuous)

писати таке — підлість

Червень 6, 2023

Книги, подкаст, соцмережі та переклади автора закопані в https://linktr.ee/riltaras.