°винниченко                    ((((& &
невиїзний до франції (. & ±&
                                        (((1951
                 тидих пум. // (///|
          па па па па сєк-пиф||••
   фвюу-у-у-ууу ту ту ту |
   бег бу+бу _ 0пам |||`|
жв (•‚ / ’(• тик тик бу
  бльом 1917 ту ту бє Ll
 фір-р-рар = = == па па па 
    клід 1918 | | фє-фєу-у-уууу
   тхі-і-і-є блик біп. L '') l
     √ √ вьеб \+ l
 — * ----- білім білім l °√
 — *___ тин тин тин тидин l =
ля ля ля ля-в |•• O
             еЕґо
       фз-за вьоу-ув (((()
       ля чіпікіп пюх д)+(
       тир бдх-жи) ()+
             мя мя (/////##₴
                (\. .\). (. () () (
                  бом -------#/
             юж- -ю∅ (((/(+(
           ф-Ф хаз (.)pere
                (ся се) version
                    Їїї ((((

••марк фішер
               не встиг на рейв,
            а я з ним, бо він
           помер••




          я #$%& * не знаю, де міг бути наш
         мадагаскар, що ллється, ллється & *^%$#
        по ґрунту чайно

       затуманення глузду @! $% під податок

      \\}{А-А-АЙ, БУДЬ ЛАСКА))^§))

     але ж погодься — ті кілька мужиків
    десь @#$% на рівні
           химер! @#$
          курили вкрай ^& *()
                 ефектно: можливо %^&
                через $#@! те
               що & *()_ єдиний, хто не мав
              при зубах! @#$%^ диму
             не мав і %*() ноги, стоїть
            на балконі з костилем
           без пари #$%^& підлеглих
          нище пояса ^& *()

         мабуть @! $%^ перечипився через циганку біля атб,
        яка & *()_ молить про лишні гривні,

       а я! @#$%^ купив словничок,
      футболку umbro
     не! @$%^ спеціально забув
    віддати & *() охоронцю,
   ношу #$%%^ з тих часів

  її %^& *() немовля заливається без мого вкладу, але ж

 ребра @! $%^ на моїй обороні — не
        залізо: *()_+ також показують при ходьбі оскал у живіт
               також @! $% ясна прогнили по краях

              також #$%^& не знаю, де міг бути наш мадагаскар
             осанка @*() вже не та, але
            спина #@$% тримається рівно
           таз %^& * крихкий, циганці напевне дуже.

          @#$% болячки

         відкрий & *()_ оченят, прошу
                        відкрий! @#$% завіс відкрий
                       відкрий ^& *() ґ
                      вивернувши #$%%^ з-під губи снюс
                     боже, @! $% яке ж небо

                    самостійне
                   після #$%%^ мандельштама
                  біжить, @#$% як багряний
                 під руку @*() фюреру від айсберга,
                що заївся & *() в кишках
               трудящихся! @#$%^

              сьогодні & *()_ несамовитого убору на голівці
             з видом! @#$%^ роздертої горили немає на морських гірках,
            пашок @*() уже не встане
           шляхом хриплого #$%%^ рейву із
          Вєса
         едвард! @#$%^ руки-ножиці-папір
        інсургент & *() заколоту за станом коми
       вмить @#$ рехаб непотрібний —
      занесли #$%^ до кунтейнІра

     рр-рр-р
    як @! $%^ тебе не любити,
   хоч & *() і кажеш,
  що! @#$ ненавидиш усе
 всередині?
мене
зітреш,
як #$%^& розділовий негаразд,
як & *() блідого ловлять
німецькі! @#$% парубки,
як & *() їх зловив
діявол при @#$% погонах
об одинадцятій
під час завозу на
vintage revivals

----- танцюючі цьохли -----.
                / \
               / на каліграмах когніцій \
              | у кафе-шантан чінітас |
              | інтермедіальності франкістського |
              \ / \ /
               V ----- putrefactos на руках ----- V
              / \ / \
             | \ ексфарсисюнький драпічка / |
             | >--------------------------< |
             \ / кличе вороном карфаген
              \ / саксаганського \ /
   малює посеред бульварів
                 \ /
               V ----- маргінальну трою ----- V
                  / засвідчують шість
               пальців \
                 / відрублених рук турна \
                / \
               | індивідуальність минає подвигом |
               | вкраденої джоконди; неправильно |
               \ написаних прізвищ; /
                \ ПІКАССО /
                 ----------------------'
             // біля сени з валізою,
                укриваючись від// страхів у нічному свисті —
    U повіває еол /
||
                    20-м тролейбусом //

                       --- дур-дир-дєр

    повсякденний V
           парадокс стріл
        ----
                       Y зенона \\
                    ^ / V

/// дрімучі пейзажі розливаються на скелях зорового ліміту,
наводячи гілки на землю,
що ллється через край,
    /// мовляв:  
лихо.
прозорість лірик гущавини,
крізь призму якої рушає \\\ рейвах байдужого звіра,
що лине,  \\\\
лине.
||||/ мимоволі фортуна не варта 0>°
ні зим, ні одного боку
вищих знань.
свистить нічний час •π°> трембітного обладнання,
    //// наче ляже спати зверху ж —
у нашому цвітінні:
потоп ніжностей
сумішшю завтрашнього сузір’я. /|||\
іконописців темного шоколаду неба не вистачить на цілий ліс. ///
дерево спить,
  \\\\ нахилившись по самі лікті,
а я під ним
на чудних гримасах {°} польового наміру
тіней.
втілити наступ
на край часу.
а ти де, коха?
(•> облиш цю половину \|// галактики,
не \\|\ тримай
(нічого,
якщо трапиться
злам).
без тебе погаснуть ліхтарі
місяцевих згадок про відчуття планет {°)
\\\\ всього лиш сад,
всього Адам до Великого вибуху голим валяється
серед хвиль хвої. ///)
від них ще не чути прокльонів:
лише хитаючись у спокусах
дурманного /((декольте  синього святилища,
на їхню маківку вляглися
  {|}}\\ зерна холодної кави
і ніжна тінь
одинокого космосу,
коли вкриває тиша навколо
тепер байдужого звіра,
що думав.
імплозія /|°= грибних /°×°\ літургій

«тиск шизофренізації
поки що тіла-без-органів»

мідна технокоала
у цинкових штанцях
гнівається на галявині
по мірі коду,
генеруючи хруст мікросхем
тріск суглобів,
що відповідають за екзогенне
за чуття фраз: 

«депресія поширена поголовно.
з цим захворюванням найбільше зіштовхуються
в національній службі охорони здоров’я»,

— видав фонетичний розбір.
у розмінуваннях хиби,
тож технокоала б'є
арматуричністю по голові,
сидячи на зооfauteuil
алгоритм із зіниць на С++
міста сірчаного свисту
секс-тварин по клітках
дерево пахне літом:
брудною шиєю із пластмаси;
на смак, як монета у бабусиній шухляді.
техноведмежа їсть —
імітація порожнини там,
де буронить вирій із нафт
say_stomach_cancer()
секрет у тому, чи техноплексія не розчавить
образи
на сценах зоопарку
intermezzo серед хвиль,
що є частинами конвеєрної
чвари
по здобуттю технокоал:
вушок, що
бронзові
у мідних чохлах
F34 —
знак маркування
у коробці Собору.
коала їсть мавп'ячий мем:
їхній код —
F33.
«0 1-я 0»,
— подумав електроєнот,
де псевдостерня,
що світиться неоново:
ШІ-копігольд,
як афіша
до мегаполісу
зі спальних місцин,
що відзначаються завдяки проституції:
важіль встає.
голосить
мертвими м'язами
у біллі
сімейних багатоповерхівок.
Нова Земля
новий лобізм
і свищ технокельнерів
барбітурат прискорення
реплікатор більше,
ніж його транспорт на суглобах..
і правильно.
вірш як відчай
перед половим органом
інтенсифікації:
жиль дельоз про такий поворот не думав:
ера «Skibidi Toilet»

захищай мене
тінню країни сонця
ґоммори
на мостах
що триматимуть
перилом процесу
грайливі підвалини
мертвіючих хаток
розвага ляскотів
батарей
в інтимощах з прив’язкою
кельнера огрядності
свищ тривіального рейду
мовчи, безпліддя сари
вглиб століть
вглиб родів ханаана

чхаю
дим
чхаю
обпало
волосся
одним
клаптиком
у сифон
кашляю
стукіт
з рота:
гумовий
шланг
«замовкни»
кашляю
габітус
тиск зубів
один
на 
одного
у білилах
подібних
бачу її
з носа
згусткок
нахмурення
брів
біжить
сосни
соснами
вирує
паротяг
ревнощів
як у годара
француз
халепний

серед рогозу різноробочих студентів в імлі кремезного характеру
мужності та відчаю міст безнадійних
ментально я — Павло Тичина
імпресіоніст синців трохи нижче очей
з вірою в любов десь у портманто меланхолії,
хоч і, мовляв, "Агресія, у-у-у",
як і будь-яка бездарність з мого роту,
мов Гудман у центрі Парижу
змоги інших — трубач обріїв стомлених ніг і поту в носінні мішків
не можу їх не розуміти
але більш метафізично, як тарган
у придушенні дверей, що гне одним цілим стручком свій слід із нутрощів на тарілці
хребет висвятив усю історію керамічного дитинства
ніч

єдина ніч твого ридикюлю на замку
замкни ще дужче
не слухай хникання над сміхом
свого буйного туземця
під плахтою скромного епатажу
судження ефемерних вибриків
гарб, що переверне емоційну перерву
терміном у кілька діб після недолугого танцю
вологість думок, як напасть
дай мені час на твій сміх
останнім часом сильно схуд
ребра пірамідами
мумія сумніву десь всередині
збоку, напевне, Б-г болить
зима

провалиться лід червоного-червоного сузір’я на акціональному плані невідкладних справ у вікнах чужих мерехтінь
гало на краю підробки Землі
на горизонтах виходів із метро
зате я сам вирішував обряд походу діла
закинь у сіножать обіймів
стара сорочка пропотіє ще більше, ніж виправлення кривого могилою
«ти краще, — тріснеш, — помовчи»
поліс довжиною, як життя на узбіччі дороги
металургійний район
каналізаційний пар дохуя важливих питань
знаю, що дарма
знаю, що ти — єдине сонце в мушлі
змирюсь, якщо напишеш ласкавий "привіт!"
з адресою відправника
з офісу КГБ —
нерозуміння
бітники так і не зуміли

Р в
Й
Рьо
в, а 
Смалл ай 
У
К р
чуєш?
Ш! мізан
        сцен
     ним
Зорям
Ігоґо
Титан туберкульозних чвар
Вікна тремор взяв
М я
Л‘ у
Ю
Сни
[Повінь]
Ч ї
Ж
Ніч муштрує?
Діаметром з мою голову
Шузи тиснуть за думами
«Мила!»
до вас
чується?
Ш
Ш
Холодно
з носа крижаний бісер
крові

Україно! Я Тебе люблю!
Твої степи, і зорі білі над Землею,
Та висота, якою я живу тобою!
Ненько! Молюсь,
І чорнозем пошан великих коштує.
Я гаряче тремчу, як яструб у польоті.
Твої уста — єдині на землі,
Бо дорогі мені,
Моя мати,
Моя любов!
Грішні перед тобою ми,
Сучасники лихих наук,
Моя любове!
Живу лише тобою,
Сонце життя.
Залишу діточкам молитву,
А на ній ти — Україна!
   ///////////////////
                 /////////////////////
////////////////////////////
гадом шевелячи, в руці перебираю кохання, немов метадоном ріднí вабить малюка, який смокче
і смокче груди до фалосного етапу.
так люблю, як бив по-мужицьки отець дитинча за симпатії лібідозним місцем
до тебе заочно хотілось
а де ти?
у сусідній спальні, як ось я із прапором гордим,
від якого життя ллється з мене в каналізаційний каталізатор
і струнами в заплив.
малюка нестачі покрили цей символічний суртюк вологих перверсійних кроків.
крихкість неньчиного вопливого голосу наступає на когніції із привідкритих дверей, як батько на авторитет середовища уяви.
але ж я його загриз по мірі власного старіння.
заздалегідь збуджений матрац, бо я в ідентичних умовах мороку сучасності,
як змінюється злоба
на статевий потяг до променів
«Любіть Україну, як сонце
любіть»
нащо ж сором від таємних спокус?
вірш Сосюри для мене —
найкраща еротика
на момент жаги до передозування D.
дефіцит заповнив
патріотично-в’язким маршем серветки.
щирість степу скигле під жагою.

//що ж таке Шлях?
Шлях народився
з американської мрії
страшної мрії/#
маленький кур'єр сяє
мимо морф червонищ вивіски
з графіком подорожей,
бо крам за ґраткою
картонною:
форсують виміри
чужого інтересу
на пункт видачі
"ах, постмодерн", —
подумала мокрюща після злив
кепка нової пошти
# / під сірими соснами
— дім під знос
‚‚/-оппенгеймера посадили (?
Вона хоче віджати Чикаґо|\
почуваюсь затраханим і не курю,
щоб не звертати на це приміток
                                     стокгольм
                                     стокгольм
                                     стокгольм

saṃskāra

                           сротапанна
                  не має образу,
                      як таковість тієї зими, яку ніяк не збагнеш без поняття
                    ноуменів Канта,
бхабба-рупатая природи

речей-у-собі,
                  що лише труп на траурному полі Приходящого,

аннутара–самьяк–самбодхі,
                 в якому перебуває архат — тільки пуста днина без календаря
         усвідом, що
                всередині є потік сеч із природою абрикосового дерева, із природою Будди
               взагалі без символічних параметрів наук і стерильного розуму,

а шуньята
              також є сущим,

завдяки пізнання чому іде час у четвертій джхані
             без кайфу і ломки до того, що немає руп, окрім хіба наскрізних дірок від
            вогнепалу у цвітінні абрикоси, яку обійняв сильний снігопад контролю потоків
           повітря у легенях, а колізей людських нечистот — тільки сік смиренного дерева на
                                  кучугурі
              і пустота за суттю, немов код ШІ, що 
                не говорить і не претендує на статус особи

підземкам і товаришам-шлагбаумам

   б̸҇͢у̵̡̛д҉̡̕у̸̧͠т̵҇͜ь҈͢͝ л̴̡҇ю̷̧͞д҉̧͝и̸͜͞, ̶̛͜ і̴̨҇ б҈̨̕у҉̧͝д̶̛͜у̷̨̕т̴̢͡ь̷̡͠ в̴̡̕н҉̨͡е̶̛͜с̴̧̛к̶̧͞и҈̨̛ в̸͜͠ б̴̡͞а̷͜͡н҉҇͜к̵̡͝ і҈̡҇м̴̡͝п̷̨͝о҉͜͝т҉̨͞е̷̧͠н̵̢͝ц̵҇͜і҈͢͞ї̶҇͜, ̴̧͝ а̵͢͝ п̷̧͝о̶͢͝х҈̨͠м̴̕͢і̴̛͢л̶̡̕л҉̢͞я҈̢͝ к̵̧͝р̷̢͞и҈̡͡к҉̨̕л҈̢͠и̵҇͢в҈̨͞е̸͜͝

̴̧͠з̴̢͞ г̷̢͞о̸̧҇р̵̡̛и̴̡̕щ҉̛͜а҉̨͡ в҈̢̕н҉̧̕и҉̛͜з҉̧͠ —̴̢͞ ц̷͜͡в̶̢̕і̶̢̛т̷͜͞е҉̛͜ м҉̨͠а̴͢͡к҉̢̕ п̷̧̕і҈͜͞д҈̡͠в҉̡̕а̸͢͡л҉̧̛у҈̧͠, ҉̢҇

̴҇͢а҈͢͠ б҈̡͠л̶̢͞ю̷̢̕з̷̢̛ р҈̧҇е̴̨͡т̴҇͢р̶̡҇о̶͜͝б̶҇͢у̶̧͡д̸̕͢о҉̧͞в҈̢̕ г̶̛͢р҈̨͝а̷̧҇є̵̨̕ ж̵͢͠а̴̢͞л̴͢͝ь̵̢͡

̶͢͝х̸͜͠а̴͜͠р҉̧͡д҉͢͡ т̴͜͡е̴̧͡х̴̕͜н̸̡̕о̴̨̛, ҉҇͢ я҈͢͠к̷̧҇е̶͢͝ #̸̨͠ +̵̡͝

̷̕͢с̶͜͝п̶̧͡і҈̢҇в̸̧̕а҈҇͜в̷͢͝ Д̴͢͡ж҈̧͝и҉̨̕з҉̧͡у̴̢҇с̶̢̕ #̶̢̕ /̴̧͝

̴̡͠п҈̨͞о҉̧͞т̵̧͡я҈̧͠г̵̛͜, ҉̡͠ а҉̢͠ т̸̛͜і҉̡҇к̵̢͡а҉͢͠т̶̨̛и̸͢͝-̷̧̕н̸̢̛е҈̡͞ т̷̧̛і̷͜͡к̵̨͞а̵̧͡т҈̧̕и̶̧͝

҉̡͝ ̵͢͡ ̵̛͢ ̶̧̛в҈̧͠і҉̕͜д҈̡͡ ч҈̢͠о̶̨҇р҉̛͜н̴̧͝и̵̕͢л̵̧͡ o̷̢͞a҈̧̛k̸̡͠l̵̡͞e̶̡͠y̷̨͡ —̵̡͠ д̵҇͢і҉̢͝л̶̨̕о҈̛͢ і̵̡͞н̷͢͡к̸͜͠л̸͢͡ю̴̧̕з̶̧͝и̶͜͡в̴̨͞н̵͜͠е̶̢͝, ̵͜͞

҈͜͝ ̷̡͡ ̸̡͡ ̸̧͝а҈̨҇л̴̡͠е̵̡͠ з̸̨͞р̴͢͠о̶̧̕б̶̛͢и̸̨̛т̵͜͞и҈͜͝ ж̴̢̕г̸̛͜у҉̕͜т̴͜͞

̴͢͡с̴̧͞е̶̧̕п҈̡͝п҈̢̛у̸͢͞к̷̧͞у҉͜͞ н̴̧͡а҉̨͡ к҉̡͝о̵̢̛н̴͜͠т҈̧͠у̶̧͝р̷̛͢а̵͜͞х̶͜͝ т̵̨͠у̸̛͜л̷͜͠у̸̨̛б̵̨͞а̶͜͠ —̸̧͡

҈͢͡ ̶͜͞ ̸̨̛ ̶͢͠з̸̕͜о̸͢͝б҉̢͝о̵̢̛в̴͢͞'̷͜͞я̴̧͞з҈̢҇а̸̡̕н̸̢͞н̵҇͢я҈͜͡ к̷͜͝р҉̧̛а̶̡̛с̴̡͝и̵̕͢

C++

//[ALKOHORITHM v1.0.0_LAKAN_INTEGRATED] //Завантаження Unbewusst...

#pragma set_flag EMOTIONAL_DRIFT //Увага: висока вірогідність смислових зсувів!

namespace Lacanian_AI {

//Функція генерує фрагмент реальності, ураженої символічним розривом:
string generateScene() {
string scene;
scene += "...синьоока темрява...";
scene += "//S1->S2: асиміляція символічного травмування.\n";
scene += "криє астму //(S1 → S2) Лютневого Вітру;\n"; //Нелінійний час?

scene += " що котиться, вдаряючи між очима,// $◊a - де бажання?";
scene += "//Які занадто низько... // де Я?";

//Загрузка: Місячні Тіні --FAIL:
scene += " #ПОМИЛКА: місячні тіні десь зникли #\n";
scene += " ЗАГУБИВ блідий простір; //Object petit a-втрачено, чи знайдено?.exe \n";
scene += "кидається Блакиттю і . . . #Buffer Overflow# ";

scene += "//ЗАЛИШКИ колишніх сенсів: \n ПЕРЕГОРIВШИХ цяток\n"; // A/∅: порожнеча після великого Іншого".
scene += "На кладовищі бездоганного:/; //Іронія?";

scene += "###Розрив текстури###\nаа-А-а-а-аА//Крик, без-суб’єктний звук [a--> Real]\n";
scene += "горланив дах // під мерTВийYчим Oком; ";//Нагляд?

scene += "//Ілюзорність гармонії та зв'язності\nСпаДає КРИшТаЛЬ"
scene += "на все що нижче. . . #Кінець ілюзій?"; //Кінець?";
return scene;
}

string evaluateMorning() {
string morningReport;
morningReport += " //ПoЧнЕШ св1й ранок i(a): //ЗвиКлий обМАН";
morningReport+= "!не з1 склянкU водИ! \n А триv0ЖНОГО п0чуття_д0_m0чок VYX";
morningReport += "//Наступиш на НадийНий zhe$T боротьби, за Яку bоЛгарU? // A+ - Чи є там взагалі цінність?.exe";
return morningReport;
}

string realityCheck() {
string reality ="#Увага: Симуляція нестабільна# \n";
reality += "//P7yK ГРаВірOв@нИй стАкан !";

reality+=" зв0кy тертTя Ob рєEk : kаЛIсніцi_зi _ СтаЛi . 77";
reality +="Через Тvнεл' --> [ Prolig.кріtic 1н 4 Пomилка]"; //реальність вторглася?!
reality += "МiСяЦь/СереД KurЯШИh \n:пускає з рота, що випаровується iлюзiею_диM.exe: $a' \n ";
reality += "//Вихід з ладу/збій матриці:";

reality+="Мpич поЕДНуЄ Все під TОн...ВiDbЛиck дУшиTb к0 Льо ор и в Л1С @Х ;";
reality += ".Я ходжу СТерНями. #EndScene Reаl //Реальність: вихід за межі символу.";
return reality;
}

//#### Аварійне припинення всіх процесів ####
} //закриття ЛАКАН-простору.exe"

int main() {
cout << "//----ПСИХО.
АНАЛ-L_LlІЗ_ІНІЦІАЛІЗОВАНО----"<< endl;
cout << Lacanian_AI::generateScene() << endl;
cout << Lacanian_AI::evaluateMorning() << endl;
cout << Lacanian_AI::realityCheck() << endl;
cout << "//###ПОТОЧНА СИМУЛЯЦІЯ ЗАВЕРШЕНА [КРАХ]. Займіться собою.###"<<endl;
return 0;
псІхоДел'OuЗ
}