Petrucciani-97 (pIII)
Ініціація Мішеля в Блюнотарії -
заслуга Брюса Лундваля,
директора з підтипу женералів на три літ'ри
(СІ, І і ЕЛЛІ-птично-ЕПІЛЕ-птична ОУ)
: "Як доведеться мі очолити впливову лейблю,
Мішель талантом-підписантом буде першим.."
- слід за релізом "На Монтре" Електри
(Есхіл? Софокл? Евріпід?
З'ясує Лосєв9
; з Мішелем Тенор-Ллойд монтреював,
корисніше дізнатись -
в античності затісно джазу)
для Jazz Magazine9
Брюс [хто брехати буде?] мовив власновусо.
З Катревансаном свіжих сил
Блюнота лейбля сповнилась,
лунав в жакузях меножерів дзвін Лундваля:
"Ми - Блюнотарії,
ми - на Арені
знов,
шукаємо талантів молодих
і сном і духом - є один
принаймні,
не похований донині.
Петруччіані трубку, Будь Ла, пере-
дайте"
- Та наче вийшов він, не чую
тринь-тринь..а, ні, Мішель!
- Чого тобі, жером-жером?
- Валя якась чи Люда, не розчув, тримай.
- О, putain de остарбайтери!
В два слова, щастя надзвичайне:
я не читав контракт, умов,
титульний млин не став гортати,
не тасував листи для виду,
і підписав,
де підказали;
contrat de débutant,
ніяких роялті, король Оранжу.
Блюноцький перший запис -
"Піванізьм"
(за за-й-в-е "в", нащадок, в-ибач - нежить,
Nighvt-o've v-Rhevm vollov'Dvsk9
) релізнув із Катревансаном в
6 творів, хвиль зо 50.
І справді непоганське тріо:
Бас Даніелссон, Зігмунд Драм
(для ла-кан-ічних жартів час про ан-алі-театр
пройшов в минулому сторіччі)
- наш перший лайв на VII Південь-Авеню, Ню-Жорськ,
відбувсь жовтневого Катревінкату
(спонсорували втрьох, нач мушкетери,
Мішель Д'артаньч-Чіані-не-на-жарт!)
. До "Піванізьма" менажором став Майк "Немайкл" Бернікер,
блюноцький кадр типовий,
quatre ou cinq cent mille на хвилю треків.
Ми дещо сперечались;
Немайкл знався на попсі:
- Я хочу, щоб ти тему Супермена записав.
Як відповів Манчестер Блеком,
зв'язався Шель з Лундвалєм,
хто обіцяв привести все (уявне й ні) до ладу;
приїхав в РадКорАм Ню-Жорський особисто
- запис не надпоганий вийшов:
лише по Штанцям dix ou quinze mille.
Тож трійця наша турувала регулярно
(хто розуміє сенси дієслова до остатку - той Сосюр)
. Зустрів я Еліота Драма9
на відкритті Блюноклябу в Ню-Жорську.
Лі Конітц запросив мене на сцену,
впізнав - спочатку думцю пестив:
"знову діти, всюди діти, завжди діти - винні, винні, винні"
- дарма, дарма, merde, дарма,
хіба тим саксопням поясниш?
Тож Конітц зве Мішеля грати,
а Еліот у такті з гуком - ба, ра й ба! - по колу.
Після концерту - злива нуарезна;
Мішель і брат його полюють на таксі
невдало.
А Зігмунд, gentiment, примітив те - підвіз.
Дискусія в дорозі була плідна.
Питав я, чи він не проти стати Élément Sage de Mon Trio одного дня -
отримав згоду і візитку.
Вагома вдача то моя, жеж.
З Тенор-Ллойдом справи не ладнались -
Мішель шукав шляху Петруччіані.
А Чарлі, Чарлі, той
другом стати в бенді не спромігся жодному.
І Жоден поспішив покинути той бенд.
Прямим був Бас9, наш нестеменний швед:
"Як розпадеться колектив,
вважай мене і далі співтворцем"
- Мішель звільнився, слідом й кожен
(котрий лиш у паперах "Жодним" залишався)
. Пригоди незліченні у житті,
зліченні bonnes aventures.
Із однією жінкою Шель був не більш за 5-річчя,
(homo soveticus поза контекстом)
. Посіяв наче інтерес, зійшла ж нудьга,
апдейт - ще спробуй-но влови!
Емоції - за ними лиш страждання
і відчай перед "сухарем".
Причина та ж флюїдним колективам
і руху незупинному мотив.
Тільки рутина-но торкнеться творення - готовий
розбити голову о стіну,
аби позбутись всього, що зв'язки із творенням здобуло!
Однак пісні - не теми і не треки - народження їх - втіха.
Переситу в Мішеля не буває, правда;
нудьга - Клото, Лахесіс і Атропа.
Розум кричить:
"Arrête, espèce d'Idiot!"
- шепоче Серце:
"Moi, tique taque, taque tique..
Je ne peux pas vivre autrement.."
- люблю жінок без виключень,
ніби твій wiedźmin.
Луї рік, Армстронг:
"Я був одружений сім раз -
люблю в сім раз сильніше тобто,
кожну!"
- і в мене збереглись
відносини міцні з Панянками,
довелось з ким ділити простір, час, подушку, ніж
із невід'ємною від того ністю.
Мати Лександра, сина, майже щодня я зустрічаю.
Парадоксальна моя вірність.
Не так парадоксальна необхідність.
Жюльєн Катревансіс, нарешті, наздогнав -
"Міць трьох", Мішеля блюнотальбум другий;
Гітарний Джим9 і Вєня Некоротшез9 - разом створили Son Nouveau,
pourtant le Jazz.
Гі-Са-Пі Тріо, власне, я створив, без кривди сором'язів -
оригінальним є підхід і гордість відчуваю,
патентувати най навряд Музбіз дозволить
(й на Нобеля зазіха - марночасся)
. Вєня - не джазмен випадковий,
одна із постатей величних серед митців du Vingtième Siècle;
Мішель дещо підлещений
(в зв'язці з натхненням лестощі коли)
присутністю творця такого штибу в "Моці Трьох".
Et j’ai adoré travailler із Джимом;
без нього колекційною лонг-плею важче було б стати
річчю.
Справді, так Геніїв Альянс в житті моєму стався!
Назва, до речі - на le titres, окрім грошей,
дивлюсь в контракті в першу чергу я;
і вимагаю волю повну,
тотально-ліберальну владу
серед імен і назв концепцій і прожектів.
Однак "Міць Трьох" - ідея Вєні.
Прихільник він фантастик
не дуже наукових і не надто -
і книгу мав, якоїсь там Діани
(крові блакить не гарантую)
: "О, то те ми!" - сказав, відрізав, надихнув
(як хто не спритен - й нахилив)
; не кожному б зайшло, однак вдалось:
Vue imprenable sur jardin secret
- pas seulement une Vue,
mais un Sentier d'entrée et de sortie;
інакше кажучи, як Вєня жарт розповідав -
Сопрано Сакс сміявся першим.
Ніколи особливих хвилювань
всесвітне визнання
не викликало,
однак контракт Блюнотий
дозволив Мерикдрімом жити:
творити із мерканцями в меркомпані,
що розповсюджує мистецтво суто в Штанцях.
Неначе на Мішеля хто ярлик навісив:
тепер він суто мериканм'юзішн
в оточенні collègues américains;
я й був Юннацьким Штанцем, власне!
Більш мериканським ніж сьогодні,
коли реінтегруюсь добровільно у
французи;
retour aux racines à nouveau.
У якості початку vraie9 notoriété часів Блюнотних я б порадив
вихід "Musique" з Катреваньофом;
Катревансет приніс "Шель гра Ччіані"
(окреме тріо на два боки - c’était, відверто, mon idée)
. Вподобовав я вагомо Піан-МакКоя "Супертрійці":
у, Елвін Джонс, а, Тоні Вільямс, Рон Картер, звісно, о і е!
Подібного концепту і шукав для "Шель гра Ччіані",
адже ми й досі тридцятьтрійки видавати мали волю,
гроші,
сенси,
і не вкладались в емодзі.
У CD-сього-денні що дратує більше - вимушений запис,
au moins une heure; тоді як в тридцятьтрійках -
достатньо хвиль зо 25 на бік.
Мішель - Південний Мек,
та не метек,
то геровізму не шукай,
la sieste c’est important.
У співтворці "Ччіані гра Мішеля" входив драмець Рой9.
Катревансет пішов, а ми все співтворили - й регулярно.
Спочатку я збиравсь гукнути Жака9, тобто Джека9,
і Гарі Жоржа Павича з Айдахо,
та зауважив мериканець:
"Мішель, ти ж пам'ятаєш;
і Джек і я - ритм-секція у Кіта9,
то може статися ЗАНАДТО
("за НАТО" навіть може статись
у п-убертатних лібералів)
, розумієш?
Однак є Джеків ідол - Рой;
як заважає щось творінню з учнем,
запропонуй-но вчителю ту ж роль.
Дзвінок один - і Рой - тук-тук, топ-топ, бім-бом, трак-так! - на місці.
А після запису тривалий світом тур.
Ми бачимось понині з Роєм,
бо Дрейфус Джаз прийняв обох;
щастя, affaire у Штанцях не на часі.
Зпродюсував "Мішеля гру Петруччіані" мій менажор,
Тані-Піані-Бразильяні чоловік,
чи Простоерік.
Avant "Musique"
("avant" не чийсь там "гард" - звичайне темпоральне "до")
Мішеля записів штовхнули близько грандів 20
юшпанцям,
та менш за 10 грандів відійшли Віші, пчх,
себт Респ'ятій публіці.
Виходить бумаль з бендом "електричним"
: щоб композицію "спростити", я злегка відступив від джазу
у бік пісень;
те "спрощення" позбавлене турбунку,
бо сам Мішель чекав й шукав доступності у власних творах.
Катреваньоф вважати можна за початок
кар'єри Ччіані-Піані-Шансоньє,
musique vraiment lisible мій Першерон тепер.
Об'єми значно критики зросли.
Наприклад, "Looking Out"
Тані-Піані-Бразильяні чоловік і
Простоерік
з безмежним і безхитрим "mann" в бровах
сказав:
"Той виглядайчик непоганий,
однак його ми вмістимо у самому кінці.."
- на що знайшлася відповідь
з Оранжу:
"Ти, мабуть, дещо ніби %бнувся, чуваче!
Цей трек не був, та стане першим!"
Il a beaucoup plu aux gens;
хто щиро певен, що не надто?
Минає день:
і - Франц-і-я;
і - 90 грандів в Спів'європі!
Та у прибутках - все тайгоді
(зв'язки із боксом, сексом,
коксом - зась! -
і руш за саксом)
: contrat merdique - contrat merdique і у Саудів і на Балі.
На 10 грандів більше за француцькі
юшпанцям Шель штовхнув -
за джменець потроху з вершками,
імбир із цукром буряковим,
під комсомольский борщ.
Камрад мій, менажор у Джонні Кле-два-джі
(і в антропологів бувають менажори,
не рідше ніж в борців з апартеїдом планетарним)
, одного дня (у-суті-нках-і-на-світ-анку)
пішов до офісу емійців9
, і à la réception побачив фото гігантичне
- обкладинку "Musique", а саме ma physionomie douée;
поблизу вільний телефон:
"Мішель, ти зірка,
твій фейс-контроль à l’entrée des bureaux!"
- і так, нарешті, я отримав pouvoir sur la planète Notebleue.
Я того дня приїхав вже в Музичний Дім Могутніх Боягузів9
: ніяких "дивим-чивін'є" й "д'озволь-тезапи-шуваш-номер"
, les portes s’ouvraient en grand
у лбах, потилицях і стінах;
значно зросла якість запрошень на кончерти
(до олігархів пост-тоталітарних ще далеко й досі,
пек!)
, бо облямівку перетнув "джаз-піаніста" Шель -
до популярності один із перших кроків.
Квотуючи сучасних лібералів: je joue pour les gens -
не вистачає претенсійності мені носити при собі тавро
'CONNAISSEUR ABSOLU' для поціновувачів міфу
про "персонального [наче ескорт і доля] слухача".
Невже елітна страва - джаз, і зась [deuxième]
? Невже той шльондра, дотику
B-flat major у відповідь
шукає хто?
"Маншляпцевий9 прожект" наслідував "Musique"
: Ші-бейз Рашель9 і Вєня Некоротшез,
драм-Льон Пломбир цю зустріч забезпечив;
спочатку він хотів позвати Піан-МакКоя,
та в того зріла криза гаманцева -
хтів забагато
(хоч вартий Тайнер й більшого, відверто)
. Драм-Льон знав по "Musique" мене,
домовився з блюнотцями -
(і тками, в другу чергу, сором)
- Брюс подзвонив Петруччіані,
котрий у турі Франц-і-єю був:
"На 3-4 дні в Ню-Жорськ
для запису надхненного прожекту - як,
не про?"
- тоді мені платили дуже добре,
приблизно як МакКою на початку:
із дюжин чортових зо дві у грандах
й Конкорд у напрямках обох,
як не погодитись?
Тим більш, Конкорд дебютний!
В три дні готовим був "Маншляпський"
, ще й запис відео відбувсь.
Я, правда, усвідомлював - запаска,
однак "Roue" - c'est la "Rue" et le "Roi" parfois aussi!
Приємно, що драм-Льон згадав саме про парубка з Оранжу.
З "Musique" аранжування для "Маншляп"
Пломбир поцупив наче; йому подобався той творчий аромат,
волів який ускладнити(сь), подібність зберігаючи прожекту.
Чудово поманшляпили з Алембік-Кларком9 -
окрім фрагментів дабль-бейзу, електрика Мішелю до смаку й сьогодні.
Блюноти в персональний будуар
піднесли кожному і персональний подарунок -
мені, наприклад, повні боттлі непідробного Бордо,
deux pièces et deux morceaux.
Вєня спитав тоді, чи
може після запису побачити мене -
"Можливо, творчий план у нього і
у концепт вкладається Мішель?"
, то моя перша думка - "Жеж"
, то не останнє слово.
Вміло за пальцем прослідив,
той вказував на пляшки з безсоромним і німим
питанням, хоп! -
схопивсь по згоді, пшик! -
утік.
Розчарування мали місце,
частенько не губили глибини.
До запису наступного Мішель байдикував
deux ans -
"Playground",
"Майданчик ігровий",
і "Aire de jeux" - варіант,
"Ludejo", "Leikvöllur" - プレイグラウンド непорушен.
Клавіш-Адам9 як раз полишив Майлзів бенд -
Період впливу "Tutu" для Петруччіані,
а Цман синтетики носій, що програмована на Майлза.
"Майданчик" справжній був пенультима-реліз,
і за контрактом залишався тілько "Променад",
"із Дюком" той що,
Еллінгтоном,
єдиний жаданий Мішелем соло-піаножект;
із жінкою зв'язок й сьогодні не розірвано -
сина мого єдиного полишила єдина мати.
Ню-Жорська водка і Адам - все коло спілкування "Променаду"
; великий дім, служниця-гаїтянка, Небодрійярова війна
і tell-a-vision,
TV-Seth.
Мав подругу тоді -
сициліанка-піанка,
Джільда (майже Будда, та "т" де "д")
, приблизно 10 років у знайомстві;
із Морріконе співтворила,
наприклад, у "Легенді про..про-про..невже..забув, так просто?
а, піаніста!"9
, де нагороджена з усім оркестром А-ка-де-як?
Не міцно - мічно, браво!
Un mot - mariage
(не преферанс, та préférence)
. Унаслідок єднання у журбі
- не закохатись як?
Не полюбити кого?
Разом Рахманінова грали,
ліва рука моя відтоді - балерина;
ах, Школа сіцілійської турби!
Звідти і Джільда в "Променаді",
як Дюк вона Мішеля грі навчала;
а ще, 3 місяці - занадто швидко.
Як другий брак - відчутно особливо,
останній начебто.
Хоч начебто напевно не останнє.
За Дюком, зга, був ще реліз - "Петруччіані - НА-ЖИ-ВО"
("нажива" - цу, Будь Ла, сусідній степ)
, незапланований прожект;
крутий був тур, не міг я
не наполягти
на спадщині матеріальній більш, ніж усній і народній.
Такий собі cadeau d’adieu, бо я "віддав" блюнотцям плід.
Там тема є "Miles Davis Licks" -
то не "Майлз Девіс Лиже"
(як генерал від Онліфанс чи мінзаксправ Забувнопромалі
літературно б переклали)
, але - цитати нестеменні Майлзової гри;
із Гітар-Скофом9 виступ в копенгагенському клюбі
("Монмартр" - уява данців шкутильга, чи як?)
, Джон в партитуру окосмик:
"Putain..", мовля французською огайєць, "..цей Майлз,
до композиції підхід його уваги заслуговує і Айхі9"!
Ghost Buster John he was, is, will (or not)
. Що передбачити не складно,
я під кінець контракту лину в сплін.
Вже не єдиний євросір серед блюпанства,
я бачив рибою себе - і більшою за вазу,
а із блюнотцями - подібна стала б до салаки рибність,
а згодом - і планктон Петруччіані
відкритий буде випадковим наукадром знов.
Із Дрейфусом (той не по "Справі" вже, гадаю,
без Золя) я підписав contrat d’édition musicale.
Ів Чемберлен, продюп-н-нюк'ем Dreyfus Jazz,
уродженцю Рансі мою кандидатуру
пропонував, оскільки чув
про розлад і сірчаний видих Блю.
Ів подзвонив:
"Френсіс - задавній родич Альфреда,
шкільна історія відома, пам'ятаєш?
Тож Дрейфус-Ф загляне на концерт найближчий,
faire connaissance, в Ельзасі кажуть,
pour voir s’il y avait des affinités
і відповідне казна-що"
- і зустріч мала місце у Довілі,
що славен верхогонством і одним з Оранів Сен-Лорана
(під охороною бульдожих мужиків)
. У бар після концерту зазирнув,
ми мінеральну пили воду, дискутували, - дзен!
- оплати час, однак
serveur n’arrivait pas -
"О'північ підступа, підступна, - Германа нема"
, що дратувало:
"Ми змушуєм Мішеля витрачати особистий час.." - нарешті,
Френсіс дістав (у пам'ять про Еміля, ні?)
billet de 500 balles;
"Ходім звідси,
хоча б за це можна сплатити.."
- то щедрість характерна,
не думаю, що приклад зайвий,
буцім продюп-н-нюк'еми без виключень - невдахи-сценарісти.
Тоді ж я зважив відповідно -
варто, Мішель, напевно варто,
із ар'єрів - у авангарди!
Підписуй, друже, шуканий контракт.
Фіскально, колосцаль-розгардіяш
змістовно визначав ті роки існування;
Мішель був у дірі, діра була занадто темно-синя,
ще й рудувата по вінцю: Блю Нот змінив брунат -
та Френсіс певен: "Ще побачиш,
знайдемо рішення в ситуацій твоїй.
Роки зо 3 - і навпаки: вже Дрейфус позичає сантім у Петруччіані"
Собі я відповів:
"Цей легінь навіженець,
ніколи не звільнитись піаністу,
та в спробі не відмовлю.."
- в часи, коли зі спроб єдина актуальна [ніби] - суїцид;
легко було хотіти вмерти -
ці сходи в барі, нескінченні;
штохнув від себе милиці,
неначе биті шкаралупки,
з яйця як трішки визирав,
клавіш торкаючись..
Свідомість повернулась до живого,
всі ребра цілі в піаніста з 'підвищенною ламкістю кісток'
; Бог, певно, не хотів - не був готовий сам до смерті -
дзвін чув, а привід
- страх, поспіх, помилка, марнота -
треба лишень у руки себе взяти перш,
ніж інструмент,
ніж милиці.
Із Дрейфусом і Івом Кімноземлим9
навчився справу вести ефективніше:
дієвий менеджмент - без менажорів, в першу чергу;
податки, роялті й сумісність
законів, прав і бізнесу.
Відвідав блюнотачок Френсіс
у супроводі адвокатів -
і легко, наче авокадо мацав надакційне,
довів:
jeune homme de 23 ans, тобто Мішель, і, власне, я -
не міг із повним усвідомленням довічний
із студією запису контракт
signer;
тож він, хто я,
перебував у стані божевілля тимчасово,
за дії не відповідав
і плями від чорнил на білому папері.
Було і слухання.
Мішель отримав майже півмільйона лярів дуже швидко,
а ще діяріуш: "Excusez-nous", ви тільки уявіть -
всьому причина "oublié"!
За років 7 життя, правда, замало Катресену,
най він із Сіконтміллю, що в Лярляндіїї.
Принаймні, виглядало це, неначе
в блюнотній роздягальні я забув
карнавку,
ще (чи вже) дитячу.
Віддав борги, зберігся чек.
Навчився не мантачити Мішель,
donc vive le pianiste!
_-0)8(0-_
1Анд-дро-О-онік-К! - шушукає Афон з-за Понту8
8All Trades for Jacks to Jerk under the Peaks of Pélemore & Neverine!1
1Transcription of Highly Runny English Dialects common among celtic migrants from Tangier to Gibraltar or Malta, yet back about half a year later8
8Zigmund the Aries from 1945, the University of William New the Jersey Judge was Alma-Mom of his1
1Nils Paul Danielsson, seems dead since May Eighteenth of 2024; who knows?8
8Jim Hall from Buffalo Pool-Cob, i mean Cool-Bop1
1Wayne isn't shorter, though is Shorter, than Michel, because of Sax' Soprano8
8la vraie chose ne ment pas, quand elle est vraie1
1from Boston to Nassau County, Hayens' Ninety-Nine are Justly Epic8
8тобто Джека - ДеДжонетта із Чікаго1
1тотбо Жака - ДеЖонетта з Іллінойзу8
08 травня 1945 він народивсь у Пенсільванії Юннацькій, живий понині, браво, Джарретт!1
1Gangbang Limited with Westminster Music for 81 years8
8Maison de la Musique des Puissants Lâches1
1the MAN wHo mistook his hAT for anoTher mAN's wife8
2Six Octave Vocal Range from Census-Designated Place, or Madam Ferrell1
1the end of surname keeping "e", this summer Stanley turns one year to 3\4 of century8
8Хольцман з Ню-Жорську, син Джека-Електрека1
-12, 4 and 8 years old Tim Roth8
8Sir Beardy John Ibanez Scofield of Berklee College Music (the second "of" is MIA until the day after tomorrow)1
1цікавитись богами варто, а не богом8
8Shy person's "Chamberland" translation from language national first to seemingly the second one0