Donate
Notes

Мисливці на левів з Маасайленду

Сергій Клемін23/09/23 16:59478

Масаї — один із найбільш самобутніх східноафриканських народів, представники якого намагаються жити відповідно до традицій своїх давніх предків. Худоба цих воїнів вважається маркером багатства та спроможності.

На півдні Кенії та півночі Танзанії проживають представники одного з найвідоміших напівкочових народів Східної Африки — масаї. Іноді територію, де вони живуть, називають Маасайлендом, тобто «земля масаїв». Слово масаї (maasai) означає «той, хто говорить мовою маа», йдеться про масайську мову, яка відноситься до групи східних нілотських мов. Цією мовою говорить більшість етнічних груп масаї. При цьому у різних селах можуть використовуватись різні діалекти. Цікаво, що незважаючи на популярність масайської мови, на відміну, наприклад, від жителів Танзанії, де поширена мова суахілі, масаї таки розуміють англійську і ту ж саму суахілі, коли йдеться про товарно-грошові відносини. Деякі масаї готові задовольнити цікавість туристів, але лише за гроші. Виходить, що англійська використовується тільки для ділових цілей. При всьому цьому масаї — досить самобутнє плем’я, представники якого ревниво охороняють свою культуру та традиції. Вони намагаються жити також, як жили їхні давні предки і категорично не сприймають досягнення, технології та спокуси сучасної цивілізації. Хоча, звісно, деякі винятки трапляються все частіше. Більшість чоловіків масаї досить високі (середній зріст чоловіків становить 195 см.) і худі, вони носять накидки переважно червоного кольору, іноді з додаванням смугастих хустинок кікої. Зазвичай надягають від одного до трьох шука, при цьому перші дві обмотуються навколо тіла, а третю можна накинути на плечі, як плащ. Живуть масаї в поселеннях в невеликих саморобних хатинах із висушеного гною. Сукупна чисельність народу сягає близько 900 000 осіб.

Насамперед масаї — безстрашні воїни, які свого часу активно полювали на левів. Сутичка з левом, як правило, влаштовувалась на відкритій рівнині: при цьому воїн використовував спис, іноді щит. Однак закон масаї не дозволяв переслідувати тварину, якщо вона була виснажена посухою, отруєна або впіймана в сітку. На сьогоднішній день законодавство Танзанії забороняє вести полювання на левів, оскільки їхня популяція стрімко скорочується, що дозволило мисливцям масаї перетворитися на левиних захисників. Всупереч цьому вважається досить престижним, якщо юнак зміг перемогти лева. Такий бій значно підвищує соціальний статус переможця. Вважається допустимим умертвіння хижака, якщо той напав, наприклад, на село масаї або їхню худобу.

Слід зазначити, що худоба вважається маркером багатства у масаї. По суті, корови та бики, вівці та кози виявляються однією з найважливіших цінностей їхньої культури. Навколо худоби крутяться всі турботи племені. В міфології масаї є епізод, який пов’язаний із богом дощу Нгаї. Вважається, що він дав всю худобу народу масаї, тому якщо це «багатство» опинилося у володінні інших племен, це буде виглядати вкраденим в очах масаї. Отже, вони повинні повернути свою худобу назад. Подібні уявлення свого часу призводили до зіткнень з іншими племенами, проте боротьба за худобу не припиняється і сьогодні.

Корови та бики, вівці та кози виявляються однією з найважливіших цінностей культури масаї. Навколо худоби крутяться всі турботи племені.

Масаї їдять багато м’яса; частіше баранину та козлятину, рідше коров та биків. Однак найбільш традиційним продуктом харчування для племені залишається коров’яча або бичача кров. Кров — джерело благополуччя та здоров’я. Акуратний прокол робиться стрілою в артерію корови і підставляється ємність, потім отвір зашпаровується глиною, а корова за кілька місяців відновлює свої сили. Нерідко кров поєднується з молоком для кращої поживності, при цьому в цей «коктейль» можуть додавати кукурудзяне борошно. Завдяки такому питтю представники племені одержують потрібну порцію тваринних білків і інших корисних елементів. Адже є ще мед, овечий жир і кора деякіх дерев, які часто вживаються в їжу та збагачують раціон.

З іншого боку, на сьогоднішній день кров рогатої худоби п’ють швидше в ритуальних цілях. Іноді її п’ють люди похилого віку, хворі люди або підлітки. Останнім часом у раціоні консервативних масаїв почало з’являтися не тільки кукурудзяне борошно, а й картопля, капуста і навіть рис. Овочі та сільськогосподарські продукти не є домінуючими у їхньому раціоні, але таке розширення, судячи з усього, пов’язане з впливом сучасної культури на побут африканських «воїнів дощу» (у 2004 році вийшов французький фільм «Massai — Les guerriers de la pluie», тобто «Масаї — воїни дощу» про полювання масаї на лева в сезон посухи).

Еталонами краси у масаї вважаються шрами, татуювання на щоках та вибиті зуби: у юнаків один зверху, у дівчат два передні знизу.

Еталонами краси у масаї вважаються шрами, татуювання на щоках та вибиті зуби: у юнаків один зверху, у дівчат два передні знизу. Звичайно, красу жінки можуть доповнювати не лише вибиті зуби, а й безліч прикрас на фоні виголеної голови. Більшість дівчат намагаються голити голову, тому що це стильно та красиво, а, головне, приваблює протилежну стать. Те ж саме можна сказати про чоловічі шрами та круглі татуювання на обличчі. Гарним засобом, який привертає жіночу увагу, є виконання національного танцю адуму. Майбутні молоді воїни змагаються в тому, хто вище стрибне. Вони намагаються стрибати настільки високо, наскільки це можливо. Найбільш високі та стрибучі викликають більше любовних симпатій у дівчат.

Проте справам любовним, зазвичай, передують давні ритуали обрізання («еморат»), які стосуються, як хлопчиків, так і дівчаток. Обрізання частки крайньої плоті — вкрай болісна процедура, яка відбувається без будь-якого знеболювання, інколи ж нечистим інструментом. При цьому хлопчик має продемонструвати мужність і не закричати під час процесу; крик вважається ганебним. Як правило, підлітки після цього носять символічний чорний одяг, поки проходить загоєння ран. На це може піти кілька місяців. Лише після успішного завершення цього періоду хлопчик може вважатися молодим воїном, а дівчинка — гідним кандидатом для сімейного життя. Однак проблеми на цьому не закінчуються.

Якщо молодий воїн бажає одружитися з чарівною дівчиною, він повинен мати своє стадо худоби. Чим більше рогатого поголів’я у його володінні, тим більше шансів, що йому не відмовлять.

Якщо молодий воїн бажає одружитися з чарівною дівчиною, він повинен мати своє стадо худоби. Чим більше рогатого поголів’я у його володінні, тим більше шансів, що йому не відмовлять. Як правило, володарями великого стада корів та биків являються старші представники масаї; вони можуть розраховувати на сприятливу «угоду» з родичами і більше дружин. Масаї полігамні і звичайною нормою для чоловіка вважається наявність трьох дружин, але якщо воїн має безліч корів, він може дозволити собі мати до десяти дружин (і навіть тридцяти). У великих сім’ях має значення схвалення старшої дружини. Іноді чоловік може запропонувати провести ніч з однією зі своїх дружин другові, який має бути обов’язково ровесником, але якщо від таких контактів народжується дитина, то законний чоловік все одно вважатиметься батьком. Так чи інакше, соціальна нерівність існує серед масаї і визначається вона володінням великої кількості худоби.

Більшість представників народу масаї намагаються відкидати контакти та вплив зовнішнього світу, ревниво дотримуються своїх стародавніх традицій і відмовляються від паспортів. Інша частина представників народу освоює фінансові відносини, купуючи продукти харчування. Найбільш заможні з них долучаються до використання техніки у домашньому господарстві. Так чи інакше, масаї на мотоциклі — явище досить нетипове, це свідчить про те, що поступовий вплив цивілізації на культуру масаї продовжує зростати.

Джерела:

Kipuri, Naomi. Oral Literature of the Maasai. — East African Educational Publishers, 1983. — 280 р.

Terrence McCabe. Sustainability and Livelihood Diversification among the Maasai of Northern Tanzania. — Human Organization. Journal of the Society for Applied Anthropology. — 2003. Volume 62 (2). Р. 100–111.

Comment
Share

Building solidarity beyond borders. Everybody can contribute

Syg.ma is a community-run multilingual media platform and translocal archive.
Since 2014, researchers, artists, collectives, and cultural institutions have been publishing their work here

About