Donate
Technology and Science

Хвости павичів, гандикап та Чарлз Дарвін

Сергій Клемін06/01/23 18:58769

Останні десятиліття продовжують з’являтися нові гіпотези, які дозволяють розкривати цікаві аспекти теорії статевого добору.

У різних видів тварин можна зустріти деякі ознаки, які являються маркерами привабливості, саме вони викликають живий інтерес у представників протилежної статі. Яскраве оперення, пишні хвости та червоні чубчики, по суті, не мають функції, яка б зміцнювала їхні шанси на виживання. Чому такі прикраси зберігаються із покоління в покоління, адже вони дорого коштують їхнім власникам? В чому їхнє особливе призначення? Це питання свого часу зацікавило британського натураліста Чарлза Дарвіна. Ця проблема довго не давала йому спокою. Дослідник зауважив, що з появою самиць, самці раптово змінюють поведінку і прагнуть на перебій здивувати та спокусити представниць протилежної статі, показуючи їм свої «прикраси». Самці прагнуть якнайкраще і вигідніше себе презентувати, вступаючи у своєрідне змагання. Через деякий час міркування Дарвіна над цим питанням принесли свої плоди. Вчений дійшов висновку, що краса пишних хвостів, мелодійний спів птахів, яскраве оперення є своєрідною статевою рекламою. Зараз все це нехай і не дає особливих переваг у виживанні, але сприяє досягненню репродуктивних цілей. Весь процес, який пов’язаний із конкуренцією за привабливішого статевого партнера і який веде до появи більш плідного потомства, Дарвін назвав статевим добором. В ті роки про існування генів Вікторіанська Англія ще нічого не знала, проте британський дослідник здогадувався, що статевий процес може сприяти передачі важливої біологічної інформації нащадкам, отже, статевий добір має критично важливе значення для тварин. Саме в цьому полягає розгадка особливої поведінки самців, які зовсім не збираються відмовлятися від свого привабливого «оперення».

Втім, не варто говорити про те, що лише самці вступають в конкурентну боротьбу за своїх «других половинок». Лише через деякий час була переконливо сформульована теорія батьківського внеску. Її автор американський соціобіолог, професор антропології Роберт Тріверс (Robert Trivers). Суть концепції в тому, що той, хто більше вкладає ресурсів, краще дбає і захищає своє потомство, має право бути вибагливішим у виборі статевого партнера, тоді як другий — вступає в конкурентну боротьбу з представниками своєї статі, щоб мати можливість бути одним із батьків. У разі птахів та деяких видів риб — вибагливою, вибираючою стороною можуть бути самці; серед ссавців, у яких основний вантаж батьківського піклування лягає на самиць, зазвичай виступають самиці. Люди — не виняток.

Статевий добір неможливо ігнорувати, його відбиток присутній не тільки в інтимних залицяннях або занятті мистецтвом, по суті, вся людська культура тією чи іншою мірою несе сліди цього процесу.

Теорію статевого добору Чарлза Дарвіна вчені довго не приймали, лише у 30-ті роки ХХ століття ситуація в науковому співтоваристві поступово змінилася. Статевий добір неможливо ігнорувати, його відбиток присутній не тільки в інтимних залицяннях або занятті мистецтвом, по суті, вся людська культура тією чи іншою мірою несе сліди цього процесу. В останні десятиліття формувалися різні гіпотези та наукові моделі, які прагнули пояснити деякі аспекти статевого добору. На трьох найбільш цікавих концепціях хотілося б зупинитися.

Гіпотезу, яка набула найбільшої популярності серед вчених, запропонував ще на початку ХХ століття англійський генетик Рональд Фішер (Ronald Fisher). Суть теорії фішерівського втікання (Fisherian runaway) в тому, що самці, які «обзавелися» декоративними прикрасами, які дуже приваблюють самиць, можуть розраховувати на гарний репродуктивний успіх. Зрозуміло, такі «коштовності» можуть сильно ускладнювати життя їх носіям, а переваги самиць можуть згодом змінюватися в найнесподіваніші сторони (з цим пов’язане поняття втікання), проте переможців чекає «жіноча вдячність» та плідне потомство. Задля такого призу самці готові вирощувати необхідні ознаки, які успішно передаватимуться потомству за умови зростання жіночого попиту. Краса та спокуса — потужні рушійні сили у статевому доборі.

Концепцію гандикапу ізраїльський біолог Амоц Захаві (Amotz Zahavi) розробив ще у 70-х роках ХХ століття. Вона має багато спільного з теорією фішерівського втікання. Більш докладно про неї можна почитати в книзі «The Handicap Principle: A Missing Piece of Darwin’s Puzzle» (1997). Її суть в тому, що самиці оцінюють не тільки наявність самої декоративної прикраси, а й ті чинники, які значно ускладнюють життя її власнику. Виходить, що дорожнеча прикраси сприяє зростанню жіночого попиту. Чим більше труднощів тягне за собою носіння умовних гіллястих рогів, тим вірогідніше, що самиці віддадуть перевагу саме цьому самцю. Дожити до віку статевої зрілості, зберігши здоров’я та красу — дорогого коштує. Згідно з гіпотезою гандикапу, навіть якщо самець втрачає умовну прикрасу, але зберігає життя, захищаючись від хижаків, він все одно матиме високий успіх серед самиць.

Почуття гумору, витончене мистецтво, гіллясті поетичні метафори, оригінальність та креативність — все є плодами та засобами в любовних залицяннях.

Наприкінці 90-х років свою цікаву гіпотезу, яка спирається на концепцію статевого добору, запропонував американський еволюційний психолог Джеффрі Міллер (Geoffrey Miller). Свої ідеї він виклав у книзі «The Mating Mind: How Sexual Choice Shaped the Evolution of Human Nature» (2000). Суть ідеї в тому, що статеві ігри пронизують майже все людське культурне життя: почуття гумору, витончене мистецтво, гіллясті поетичні метафори, оригінальність та креативність — все є любовними плодами та засобами в любовних залицяннях. Мозок розвивається таким чином, щоб витончуватися у напрямі вибору та залучення статевих партнерів. Міллер зазначає, що ми — сучасні люди являємось нащадками тих мисливців та збирачів, які виявилися більш привабливими, винахідливими та спокусливими. Завдяки своїм якостям вони змогли обійти конкурентів та дати життя новому потомству. Від примітивних малюнків на стінах печер до витончених досягнень сучасної цивілізації — у всьому цьому, на думку вченого, вгадується романтичний підтекст. Таким чином, наше прагнення займатися музикою, поетично висловлюватись, створювати креативні арт-об'єкти пов'язане з рушійною силою статевого добору. Спокушання і флірт охоплює більшу частину нашого культурного життя, хоча ми не завжди замислюємося про це.

Усі згадані наукові гіпотези по-своєму доповнюють одна одну і розкривають різні аспекти статевого добору. Зрозуміло, вони вимагають більше фактичних даних та додаткових уточнень, адже іноді міцної логіки недостатньо. Незважаючи на те, що культура дуже сильно впливає на характер нашого мислення, не будемо забувати про біологічне підґрунтя залицянь. На романтичних побаченнях наша поведінка не надто відрізняється від поведінки самця райського птаха, який прагне краще презентувати свою декоративну прикрасу.


Джерела:

Amotz Zahavi, Avishag Zahavi. The Handicap Principle: A Missing Piece of Darwin’s Puzzle. — Oxford University Press, 1999. — 304 р.

Geoffrey Miller. The Mating Mind: How Sexual Choice Shaped the Evolution of Human Nature. — Anchor, 2001. — 528 р.

Comment
Share

Building solidarity beyond borders. Everybody can contribute

Syg.ma is a community-run multilingual media platform and translocal archive.
Since 2014, researchers, artists, collectives, and cultural institutions have been publishing their work here

About