«Спектакль — це кошмар поневоленого сучасного суспільства, яке єдине, чого бажає — то тільки спати. Вистава надійно охороняє цей сон»,

 — Гі Дебор, «Суспільство вистави».

Людина являється безпосереднім продуктом оточуючого її суспільства: Особистість — будь-які переконання певного індивіда — завжди будуть залежати від його освіти, навколишнього середовища та, безсумнівно, його соціуму. Однак, на освіту, ідеї й думки суспільства здебільшого впливає влада, яка, прямуючи в сторону особистих інтересів, підтримує потрібний психологічний настрій народу та блокує вплив інших ідей. З кожного журналу, з кожної нової інновації, з кожної ідеальної зірки вмілі маніпулятори виліплюють народу нову реальність, яка невтомно колихає його і вкладає у в`язкий, солодкий і гламурний сон псевдопотреб, котрий нам наспівують представники пануючого класу.

«Пропаганда — це спроба підірвати природню здатність мислення людей, створити установки, переконання та думки, за рахунок яких пануючі еліти утримують владу і отримують вигоду», — Е. Бернейс, «Маніпуляція думкою суспільства: як і чому».

На сьогоднішній день “демократична” влада найбільше зацікавлена у своїх економічних інтересах та прибігає до різних видів маніпуляцій за допомогою пропагандистів — або ж «інженерів згоди» — що знаються в соціології й особистій психології індивіда. Адже щоб формувати і змінювати думку суспільства, необхідно розуміти структуру психіки людей та знати їх інтереси. Будова суспільства сучасного виробництва акцентує на Виставі, котра буде підміняти реальність та відчужувати індивіда від проживання власного життя, користуючись нескінченною сонливістю людей. Все, що у висновку отримують маніпулятори — це пасивна згода та прийняття.

З основ соціальної психології відомо, що кожна людина та організація залежать від думки суспільства, а отже і її схвалення. Тож маніпулятори стикаються з проблемою конструювання зручної та потрібної їм думки в суспільстві, що відбувається відповідно їхнім цілям і різноманітним програмам. Інтелект у натовпів нижчий, ніж в окремого індивіда, тому найзручнішим способом впливу буде вплив саме на маси. Найвпливовішими засобами підкорення думки мас стали їх знаменитості й авторитети, репутація яких непохитна. Кожна знаменитість має певну роль, вона не живе насправді, а лише імітує потрібне життя, яке повинно бачити суспільство. Знаменитість — пуста глянцева іграшка на ялинці, образ якої зроблений лише для гарної картинки. На відміну від звичайних людей, знаменитість наділена всим, що відображає її як «людину вищого сорту», що насправді виглядає як глузування. Зірки стають досконалими образами, персонами людей, якими б вони хотіли бути. Щоб стати подібним своєму ідолу, фанати намагаються копіювати його поведінку, рухи, сміх, захоплення та стиль одягу, тим самим втрачаючи власну індивідуальність. Цим самим вони стають іншими особистостями, адже нарядивши сукню, бренд якої недавно рекламувала улюблена акторка, фанат напряму пов’язує із самим собою (своєю незалежною особистістю). Недорогий бренд створює зірку, а зірка — дорогий бренд. Знаменитості легко просувають потрібну, вже сфабриковану думку, впливаючи на суспільство через виклики емоцій: наприклад, інстинкти самозахисту або любов. Таким чином, маніпулятори впливають на маси, а маса — на кожного свого представника. Думки людей, частіше за все, просуваються не впливом розуму. Ідеї впливають тільки після того, як вони повільно переробилися в емоції або почуття, і перейшли в темну область безсвідомого, де створюються наші думки.

«Щоб подолати інерцію існуючих установок, ідеї необхідно подавати ефектно, а сценарій організовувати з драматизмом», — Е. Берней, «Маніпуляція думкою суспільства: як і чому».

Глухий світ товарів та безмежного виробництва виїдає реальність і залишає вільний від роботи час пустим. Нині буденне життя людей поділяється на дві максимально протилежні частини: тепер є тільки праця або ж ледарство. І якщо в робочі години людина займається постійним виробництвом товарів, то у вільний час — їх споживанням. Виконання механічної та монотонної роботи утворює нездоланну сіру буденність, яка висушує життя індивіда та лишає його можливості до творчості в роботі, а також яскравості в проживанні власного життя. Тепер завдання «проживання» яскравого життя бере на себе товар, який, власне, сам індивід і виготовив, однак він не в силах розпізнати в ньому свою працю, бо від результатів особистої праці відчужений.

Серед нашого суспільства можна помітити багато людей, які скаржаться на постійну тривогу, страх перед життям і прийняттям рішень, відчуття провини, депресію, дратівливість, надмірне хвилювання та постійні роздуми. Однак, це симптоми, на які варто звернути увагу. Засоби масової інформації, система освіти та рекламна індустрія виробляють однакові погляди, позиції й страхи, які роблять людей все більш комформістськими та неврозними. Невроз — це психічний розлад, який характеризується постійним глибоким рівнем тривоги й загальним страхом перед життям. Сюди ж можна віднести депресію, почуття провини, різні фобії та страхи, нав’язливу поведінку і потяги, надмірне хвилювання і дратівливість. У людей, які страждають неврозами, порушений процес адаптації, а тому хворобливий розвиток особистості. Невроз заважає накопиченню навичок, руйнує потенціал і поміщає людину в тісні рамки, наповнюючи постійним почуттям провини за непрожите життя. Наше суспільство апріорі невротизоване, наповнене різними суперечними конфліктами та залежне від своїх невротичних цінностей. Кожна людина є складовою частиною суспільства, а в силу своїх психологічних особливостей ще й його продуктом. Тож проаналізувати суспільство, зробити певні висновки і потім не влитися назад в життєві погляди та проблеми мас буде просто неможливим. Суспільство буде постійно намагатися повернути індивіда назад, так як невротики дуже легко піддаються нашому гедонічному, споживацькому способу життя, а саме тому й стають вигідними для сучасного суспільства. За рахунок пасивного прийняття патерналістська влада забезпечує будь-які потреби, не даючи при цьому прав і перешкоджаючи вихованню особистої відповідальності.

Невротики тривожні, дратівливі, невпевнені в собі параноїки: їх легко зачепити, образити або розізлити, ними легко керувати, маніпулювати. Саме тому такі люди часто залежать від думки суспільства, впадають в нескінченну споживацьку утопію і їм можна продати чи підсунути продукти або ж послуги, які не завжди є потрібними. Невротики затяті перфекціоністи, а тому, зазвичай, прагнуть до новомодного та престижного житла, котре рекомендують та обіцяють їм нові популярні журнали, в результаті чого людина все своє життя витрачає в пошуках високооплачуваної роботи, яка зможе забезпечити оплату всіх модних декорацій. На прикладі таких людей можемо спостерігати очевидну деградацію понять «бути» в «мати» при людському бутті.

Однак проблеми в соціумі часто відображаються на певних суб’єктах по-різному, в залежності від їх психічних особливостей. Одні намагаються відповідати вимогам в соціальному житті і досягають всіх атрибутів людського успіху: таких людей часто вважають нормальними, проте така надмірна “нормальність” не гарантує здоров’я, адже проблема криється в конформізмі і страсі перед своєю індивідуальністю та розвитком унікальних сторін своєї натури. В інших невроз приймає форму неспроможності знайти улюблену роботу або розвивати свою особистість в соціальному житті: такі люди часто знаходяться у великій опозиції до свого суспільства, їм важко внести свій внесок в життя оточення та взаємодіяти з іншими його членами; вони завжди намагаються уникати ситуацій, котрі викликають усвідомлення своїх проблем, тому часто залежні від психотропних наркотиків і алкоголю. Важливо розуміти, що невротиками не народжуються, а стають. На розвиток неврозу, як правило, здебільшого сприяє атрофованість за рахунок навколишніх чинників, таких як культура, звички та навколишнє середовище в країні в цілому. Надмірне використання технологій, небезпечні для життя дієти, а також система моралі — яка більше не зводить індивідуалізм та впевненість у собі на пантеони цінностей суспільства, а лише справляє враження такової — призводить до невротичного ухилення від виконання життєвих завдань. Тепер люди стали більш пасивними, більш відчуженними від реальності, адже реальність їх не влаштовує. Циклічність життя та механічна праця з кожним роком все більше набридають та викликають бажання втекти або відокремитися, але єдине, що може дозволити собі звичайний робітник — швидкі засоби втечі, як алкоголь, самогубство тощо.

Саме соціум формує людину, адже людина не народжується з певним досвідом, розумінням та поняттям, а накопичує їх завдяки оточенню — його норм, цінностей та культури навколишнього світу. Сірість і непрактичність міст теж має не аби-який психологічний вплив, збільшуючи при цьому рутину та почуття незмінності життя. Проте, як було зазначено вище, вилікуватися від неврозу назавжди не отримається, якщо при цьому не буде лікуватися оточуюче суспільство. Тож, щоб змінити суспільство й поставити його в колію до вирішення проблем, потрібно почати з їх усвідомлення. І якщо закладна психологія пропонує лікування невротиків окремо, при цьому не змінюючи навколишні чинники — лише вчить миритися з ними — то я пропоную глобальне вирішення цієї проблеми. Усвідомлення проблем допоможе людині не тільки подолати тривожність та страх, а й правильно ідентифікувати причини цих проблем. Але для того, щоб масово надати людям це усвідомлення, як і вплив на власне життя і на життя інших, ми маємо масово просувати справжній аналіз — ідеї екзистенціального жаху; пропагувати індивідуалізм та відчуття впливу власних дій. Але, що важливо, ця пропаганда не має вести до нових догматів, а бути лише інструментом по знешкодженню сталих. На сьогодняшній день людям потрібно надати відчуття своєї сили і незалежності від засуджень інших. Очевидно, що їм доведеться чим-небудь жертвувати: риси характеру, професія, звички та поведінка. Багато чого доведеться змінювати, щоб полегшити життя не тільки собі, а й оточуючим. Також треба пожертвувати бажанням соціального схвалення, як і тим комфортом, який ми отримуємо завдяки відповідним нормам. Спочатку більш індивідуальний підхід може здатися дуже ризиковим, адже, як наслідок, кожен з нас може зіткнутися з насмішками, втратити свій соціальний статус або розчарувати інших, але, перефразовуючи Юнга, залишатися невротиками — це також ризик, але ризик, від якого ми не отримуємо ніякої винагороди. Результат — ми витратимо своє життя дарма, стратимо потенціал та будемо приречені на життя у вічній тривозі, депресії та ненависті до себе. Ми повинні бути готовими до змін, які можуть відбутися в нашому житті, й активно адаптуватися до нових обставин. Тільки так ми зможемо ефективно вирішувати свої проблеми.

У висновку, змога до глибокого аналізу свого життя та оточення зірве завісу однієї ідеології, пробудивши революційний настрій; дасть можливість коригувати установи, змінювати правила і режими за бажанням та комфортом народу, зруйнувати буржуазну ідею щастя. Однак для того, щоб реалізувати та впровадити індивідуалізм в систему моралі народу, зупинятися на його виключно суб’єктивному просуванні не вистачить. Ми маємо просувати індивідуалізм також у виробництві, тобто надати кожному індивіду можливість до особистого розвитку та комфортного користування потрібними ресурсами. Для якісного й активного розвитку людей необхідно позбутися власності, створити умови, при яких певні товари будуть виготовлятися для тих, хто їх потребує. Потрібно подолати відокремленність людей від один одного, дати розуміння єдності, адже для того, щоб прийти до певних змін, треба удосконалити кооперативну взаємодію між індивідами. За допомогою спільних дискусій та голосувань люди зможуть побудувати таке середовище навколо, яке буде більш іменованим і комфортним для якісного проживання в ньому. Означений мною хід до вирішення проблеми може викликати негативні емоції, особливо у людей, чиї життєві погляди не піднімаються далі комфортної для них завіси «індивідуалізму», яка спотворена псевдосвободою споживання товарів. Проте, на мою думку, такий підхід допоможе подолати вже впроваджений у суспільство невроз, створивши більш комфортні умови для нашого життя.

^{Авторство: Сонна Ко}