Вступ

В одній своїй статті я вже зачіпав тему стосовно положення психології у сучасній соціально-політичній та економічній системі. Але в той раз, я досліджував роботу психологів у межах стін корпорацій, фірм чи просто державних та приватних закладів. І на превеликий жаль, як виявилося, психологи не просто не вбачають закономірності появи тих чи інших проблем у своїх клієнтів, а ще й не дозволяють їм діяти самостійно, що підриває їхню суб'єктність та грає на руку підприємцям та капіталістам.

Сьогодні я хотів би зачепити не менш важливу тему, яка пов’язана з психологією та її зв’язком з капіталізмом. На цей момент на ринку продукції та в соц. мережах на топових місцях популярності посідають книжки із психології, які часто написані людьми, які не є професійними психологами, або взагалі ні разу в житті не стискалися з академічною частиною цієї прекрасної науки. І в цьому есе я хотів би означити кілька моментів, які продемонструють яким чином популярна психологія викривлює уявлення людей про психологію як науку та психологів як фахівців із ментального здоров’я, та яка роль цієї антилюдяної тенденції у підтримці капіталізму.

Популярна психологія — не різновид психології

Перш за все необхідно визначитися із термінами та поставити межу між популярною, академічною, філософською та практичною психологією.Для того щобпоставити межу, я нагадаю трохи про види психології, які варто розглядати на момент написання цього есе.
Академічна, тобто наукова, психологія — сфера діяльності психологів, заснована на емпіричних, доказових та наукових методах дослідження реальності, у тому числі психіки людини, в якій суб’єктивний досвід психолога визначає лише напрямок дослідження, вибір методів та формулювання висновків. Це абсолютна протилежність популярної психології, оскільки ставить перед собою цілі не наживи, а наукового інтересу до навколишнього та внутрішнього середовища людини. Попри відносну автономність від грошових інтересів, вони все ж таки підпадають під вплив цього інструменту для обміну, та види досліджень найчастіше визначаються державним замовленням, або зацікавленими третіми обличчями. У такому випадку напрямок дослідження можуть визначати будь-які особистості, які напряму не пов’язані з психологією, наприклад окремий робітничий колектив, головний керівник відділу чи виробничої установи. Вплив грошового інтересу на виконавчий процес мінімальний, оскільки основними дослідженнями займаються професійні діячі, керовані принципами (у більшості випадків) та етичним кодексом психолога-експерта, що потребує від виконавців відповідного рівня відношення до їхньої роботи, а саме замовлення робиться зазвичай лише конкретним закладом, який займається дослідженнями тих чи інших проблем у суспільстві та отримує гроші на проведення тих чи інших досліджень: наприклад інститут психологічних та соціальних наук, районний чи міський суд і т. д.
Практична психологія є майже рівномірним розподілом суб’єктивного досвіду та наукового, академічного, знання психолога-консультанта чи терапевта. Тут досвід грає дещо більшу роль, оскільки в процесі терапії чи консультації психолог може керуватися власним світоглядом та досвідом у житті, але лише в цілях рекомендації, а не нав’язуванні чи «порад» клієнтові. За допомогою саморозкриття — техніці, завдяки якій психолог розповідає клієнтові частину свого життя, що безпосередньо стосується піднятої проблеми, спеціаліст може продемонструвати різні сторони того чи іншого рішення, ситуації та проблеми, таким чином відкривши перед людиною ще один погляд, який можна враховувати при прийнятті рішень. Суб’єктивний досвід тут також дозволяє психологові вибрати методи практичної допомоги, але у такому разі цей досвід має взаємодіяти із науковими знаннями, тобто має бути перевірка на дієвість та науковість методу. Водночас психолог-консультант не узагальнює свій досвід до єдино правильного варіанту відповіді на запит клієнта (у цьому і полягає суть, психолог консультує, а не втручається у життя клієнта). Хоч тут в такому разі великий вплив грає і матеріальна вигода, але у гарного спеціаліста на першому місці стоїть якість виконаної роботи, а тобто добробут та щастя клієнта.

Тепер переходимо до третього виду психології, який, на перший погляд, і є тією «нішею» в якій засіла популярна психологія, але при більш детальному розгляді її там насправді немає. Філософська психологія — та частина психології, в якій суб’єктивний досвід відіграє найбільшу роль, оскільки погляди на ту чи іншу природу людини, або психіки коріняться у суб’єктивному досвіді, непрофесійному рівні знань та не видає себе за істину в останній інстанції. І, на перший погляд, тут популярній психології саме місце сидіти, оскільки на об’єктивність вона не претендує, а надає рекомендацію людям з суб’єктивного досвіду розповідача. Але і тут є кілька проблем: популярна психологія претендує на об’єктивність: кожен автор будь-якої науково популярної книги стосовно психології не раз наголошуватиме на тому, що його рекомендації, його метод є перевіреним та об’єктивним, а все інше, що знаходиться на ринку — шлак для наївних людей. Тобто популярна психологія висуває претензію на об’єктивність на рівні академії. Вона ж надає рекомендації людям, які потребують порад у вирішенні власних життєвих чи професійних негараздів, тим самим виходячи на рівень практичної психології. І ба більше, автори цієї ніші використовують суб'єктивний досвід, не підкріплений науковими дослідженнями, для роздумів про психіку та поведінку людини, зачіпаючи й філософську частину галузі. Філософська психологія наданням рекомендацій не займається, а лише порадами, які є виведеними із суб’єктивного досвіду спостерігання за тими чи іншими явищами. Інколи філософи цієї галузі мають бажання видати бажане за дійсне, але по суті ці рекомендації є суб’єктивними. Популярна психологія водночас спеціально намагається використовувати наукові терміни, щоб придати собі авторитетності та мати з цього гроші, створюючи брехню інтернаціонального рівня. Такі рекомендації є ні науковими, ні дієвими у більшості випадків, хоча такими їх подають масовому споживачеві. І остання проблема: філософська психологія не націлена на збагачення. Філософські балачки відбуваються між двома зацікавленими людьми, які шукають істину і не намагаються проштовхнути товар заради власного збагачення.

Таким чином, бажання матеріальної наживи будь-яким способом, претензія на об’єктивність, видавання суб’єктивного досвіду за об’єктивність, надання пустих рекомендацій виключають популярну психологію з академічної, практичної та філософської її спрямованості, але заносить у сферу бізнесу. І тепер ми повноцінно можемо сформулювати наступне визначення: популярна психологія — це вид бізнесу, заснований на паразитуванні на академічній, практичній, філософській напрямках психології, викривленні її досягнень і принципів та направлений на матеріальне збагачення, попри дієвість, доказовість та науковість матеріалу, який надається споживачеві.
Тепер перейдемо до більш детальної критики, в якій я висвітлю конкретні проблеми популярної психології та розкрию її роль у підтримці капіталістичної системи.
Спочатку я хочу більш детально розібрати те, що я кількома словами згадав трохи вище, а саме — популярна психологія претендує на об’єктивність. І ця проблема виникає з бажання матеріального збагачення авторів, які нехтують етичними нормами та правилами психологів (що досить очевидно, бо вони ними не є). Саме через це недбале ставлення до норм та етики випливає потреба авторів примножити свій капітал за будь-яку ціну, попри вид впливу, яка принесе ця книжка. Щоб не втратити потенційну частину клієнтів, яку можуть відштовхнути слова «Книжка уособлює мій суб’єктивний досвід на поставлену проблему, а усі надані мною поради варто використовувати дуже обережно», автори свідомо починають видавати свої суб’єктивні переживання, правила активності та хід думок, як об’єктивність, як беззаперечний факт, який підтвердила наука. Але посилань на джерела інформації там немає, а якщо автор змилувався над своїми цілями пропаганди, то серед посилань навряд чи можна знайти хоча б половину тих, які б приводили напряму на дослідження, чиї результати були використані під час створення книги, статті чи публікації. Апогеєм таких махінацій можуть слугувати роботи, в яких посилання ведуть безпосередньо на сайт автора, де замість демонстрації досліджень знаходяться такі ж сумнівні поради чи, найгірше, приклади із життя якоїсь частини населення конкретної країни. І для того, щоб підкреслити важливість їхніх слів, деякі автори можуть використовувати загальні психологічні терміни, що створює враження того, що в руках читач тримає не профанський виріб, який не містить наукових свідчень, виготовлений лише для примноження прибутку автора, а справжню наукову роботу з цінними, перевіреними на дієвість та практичність порадами. Такий механізм не тільки навішує хустинку важливості на подібну літературу, а ще й викривлює уявлення про психологію як науку, оскільки в більшості випадків в людини спрацьовує механізм узагальнення власного суб’єктивного досвіду та проекціює його на всю галузь, з якою він нібито зіштовхнувся. Популярна «психологія» таким чином дискредитує академічну та практичну сфери психології, насаджуючи міф про те, що вона лише є бізнесом, або наукою про «душу» людини.

Щодо порад, які можуть надавати автори цього виду бізнесу, багато слів не скажеш. Поради не були перевірені емпіричним шляхом, не досліджувалися їхня дієвість та справжній вплив на психіку людини, а також не перевірялося в яких культурних чи соціальних контекстах ця порада буде дійсною для конкретної людини. Наше життя дуже багатогранне, а вплив середовища на поведінку та сприйняття людини досліджується вченими дотепер, і навіть вони не можуть сказати із впевненістю, що метод розроблений в Америці, буде ефективним для людей, які все життя провели в Україні. Ба більше, зазвичай простіше сказати, що такий метод не спрацює, бо світосприйняття американців значно відрізняється від світосприйняття українця. Саме з цієї причини академіки працюють над адаптацією методик, що потребує деякого часу для випробування якості адаптації на досліджуваних протягом певного часу, а не зосереджують свою увагу виключно на перекладі. Крім цього, кожні 10-20 років необхідна перевірка робіт на актуальність та їх передрукування, оскільки за цей час змінюється велика кількість умов життя, і це лише за умови відсутності таких катастрофічних подій як війна чи природні катаклізми. Не можу із впевненістю сказати, що автори свідомо чи несвідомо замовчують той факт, що їхні поради будуть найефективнішими лише для цільової аудиторії, але можу наголосити що це саме так воно і є. І ще один нюанс полягає в тому, що такі поради далеко не кожній людині із цільової аудиторії можуть принести користь через індивідуальні особливості психіки, світосприйняття та середовище в якому кожна людина зростає. Тому поради книжок популярної психології потрібно проводити через кілька власних фільтрів критики, зважуючи на контекст зростання та формування власного світосприйняття.
Іншою доволі поширеною проблемою є видавання суб’єктивного досвіду за об’єктивне знання чи факт з академічної, чи практичної психології. Тут майже та сама проблема, що і з об'єктивністю — спотворення уявлення про діяльність психологів у практичній та академічній сфері. Автори чи то навмисно, чи то несвідомо не сприяють адекватному сприйняттю психології, а лише погіршують ситуацію, через що, парадоксально, виникає більша потреба у подібній літературі. Але більш детально про кільце попиту поговоримо пізніше.

Дуже важливо підсвітити більш небезпечний аспект популярної психології — ігнорування індивідуально-психологічних особливостей. Книжки для мотивації, які складають величезну частину ринку популярної психології, зазвичай спрямовані на відкритість, активну діяльність та певною мірою агресивність. Якщо наводити приклад такої мотиваційної книги, то є така штука як «Туди, де страшно і ти отримаєш те, про що мрієш». Одна із порад, яка описана в тій книзі звучить як «Дій у цей момент рішуче та агресивно». Аргументація така — наступного разу може не статися. З першого погляду порада слушна, а якщо поставити питання, то вона стає абсурдною: звідки інформація, що це останній шанс? Чому людина має діяти рішуче? Як бути рішучим? Чи підходить така стратегія, умовним, флегматикам чи меланхолікам? Для яких ситуацій підходить це правило?
Я більше скажу, таке правило не підходить для більшої частини ситуацій, з якими зіштовхується людина, і які несуть у собі величезні ризики та матеріальні чи психологічні збитки. Подібна стратегія призведе частіше за все до величезних втрат, від яких людині буде важко оправитися. А якщо людина за характером своїм повільна чи схильна до довгого обмірковування всіх ризиків та переваг, то у разі невдачі це може викликати у нього негативні почуття до самого себе, які призводитимуть до деструктивних процесів у психіці, якщо людина не матиме здорового бачення самого себе, власних можливостей та проблем у тому, що вона спробувала зробити. (А саме люди з проблемами у самосприйнятті постійно обирають подібні книжки, тому імовірність шкоди досить велика). Умовні екстраверти, такі як холерики чи сангвініки можуть дозволити собі таку стратегію, оскільки реагують на навколишнє середовище вони значно швидше та яскравіше за меланхоліків та флегматиків, а останні лише страждатимуть від невідповідності способу досягнення їхньої мети та природи їхнього характеру, який так просто не змінити.
І останню проблему, яку я хотів би зачепити у популярній психології як, безпосередньо, психолог — маніпуляції в книжках. Щоб зачепити людину з перших сторінок, можуть використовуватися різні засоби — від анотацій до вступного слова від автора, де той зачіпає по кілька слів кожну з описаних в книжці тем, але часто автори використовують менш етичні способи утримання уваги — власне, маніпуляції. Зазвичай їх дуже важко розгледіти через досить маніпулятивний образ самої популярної психології як такої, але її можна зустріти в досить грубих формах: «Лише 20% людей досягають успіху, із цією книжкою ви зможете стати членом цієї 20-тки обраних», або «Ви, звісно, можете зараз закрити цю книжку, але тоді можете взяти на себе відповідальність за поразку в майбутньому» та інше. Загалом, роблять все, щоб зачепити гордість читача або вклинити йому почуття провини за можливий провал в майбутньому, в якому можуть зіграти вирішальну роль обставини, але почуття провини вже з’явилося, і шкодування про те, що десь там на полиці пилиться книжка з мотивації або інструкції з розв’язання проблеми вже з’явилося. А відчуття провини може негативно вплинути на якість життя, якщо найближчим часом її не позбутися.

Роль у експлуатації

Тепер можемо переходити до улюбленої нашої частини — надання контексту культурному феномену. Зараз ми подумаємо над тим, яку роль грає популярна психологія у підтримці сучасної експлуатації. Для цього варто поставити кілька питань та дати на них відповідь. Як сталося так, що популярна психологія користується таким попитом? Що підштовхує людей отримати допомогу в будь-якому місці, в якому її пропонують? Яким чином така поппсихологія погіршує становище людини у сучасній соціальній, та політичній? Спробую відповісти на кожен із цих питань по черзі як можна детальніше.

Буду відповідати на всі питання у тому порядку, який я поставив, а в кінці підведемо підсумок та намалюємо загальну картину того, яке положення займає популярна психологія у сучасній системі та як вона впливає на людей. Отже, першим питанням є “Як сталося так, що популярна психологія стала користуватися таким попитом? Щоб відповісти на це питання потрібно заглибитися трохи у історію розвитку психології як науки. Занадто глибоко копати не буду, оскільки зараз нам важливо розглянути лише той етап, в якому психологія перетворилася з філософських роздумів про природу душі людини на науку про психіку та поведінку, що пов’язано з фактом того, що саме в цей час можна спостерігати невідповідність умов активності психології з історичними передумовами її розвитку.

Початком відліку появи експериментальної психології є 1872 рік — поява першої у світі лабораторії з практичних та наукових досліджень психології, яку заснував Вільгельм Вундт. До її заснування, вчений розвивав фізіологічну частину психології як важливий елемент для побудови емпіричного та доказового методу дослідження психіки. Для цього він вивчав діяльність нервової ситеми та спостерігав за поведінкою людини, у тому числі за самим собою. Таким чином, паралельно із цим розвивалася експериментальна психологія, головним методом дослідження якої стало самоспостереження, а за ним йшли експерименти. Підкріплюючи останнє до першого, Вундт робив метод спостереження більш підконтрольним та інструктурованим, що дозволяло робити висновки та з них створювати практичні рекомендації.

Тобто лише наприкінці 19 століття психологія почала набувати свої сучасні риси. Для порівняння, математика як наука почала формуватися ще у 5-6 столітті до нашої ери, фізика як експериментальна наука почала формуватися у 17 столітті, тобто на 200 років раніше за психологію. Але на відміну від психології, фізика користувалася емпіричними методами дослідження ще в часи Арістотеля, тоді як перша використовувала лише мислення та роздуми щодо того чи іншого феномену у характері та поведінці людини. Якщо візьмемо соціально-орієнтовану науку, таку як соціологія, яка виникла приблизно у 18, або у середині 19 століття, то можемо зіштовхнутися із проблемою: чому соціологія менш вразлива до міфів про її ненауковість? А це важливо зрозуміти, оскільки в основі проблеми з популярної психології стоїть саме цей міф. Психологія не сприймається серйозною наукою, тому й ігнорується її академічний складник, а вся увага перемикатися на її практичну, філософську частину, а бізнес цим залюбки користується і звертає увагу вже і на себе. Причому практична складова психології часто знецінюється людьми через “брак наукових доказів” дієвості та безпечності тих “порад” та методів, які використовують консультанти.
Тут вже зіграли злі жарти популярність окремих психологів та психотерапевтів 19 століття — Фройд, Юнг, Фромм, сюди можна віднести і Ірвіна Ялома —засновник екзистенційної психотерапії, які розвивали психологію паралельно тому ж самому Вундту чи Борінштейну. Їхня популярність затьмарила славу Вундта на далекі десятки чи сотні років вперед так, що про останнього знають лише вузькокваліфікованих фахівців. Фройд, Юнг та Фромм, не оперували емпіричними, експериментальними методами дослідження психіки людини, а використовували лише власні знання та досвід власних попередників для виведення власних гіпотез щодо природи психіки та її функцій. І водночас багатьом їхній підхід був до вподоби, зокрема через авторитетність цих постатей, які вони набули різними шляхами та, на перший погляд, реалістичність та логічність умовиводів цих філософів, попри абстрактність і недоказовість багатьох тез Фройда чи Фромма, а у випадку Юнга так взагалі містичність. Але заради справедливості варто додати, що Фромм намагався обґрунтувати використання метафізичних словосполучень та слів, таких як “душа” більш наближено до колег з академії, ти самим душу в книжку фрейдомарксиста можна звести до більш академічного варіанту “особистість”. Їхня, певною мірою, медійність, популярність та авторитет, послаблення яких слабо помічається навіть сьогодні серед сучасних читачів, зіграло злий жарт у сприйнятті психології як науки. Їхні роботи навіть сьогодні мають велику популярність серед читачів, що не ознайомлені з науковими основами психології. Досвід психоаналізу, екзистенційної терапії та інших течій без підкріплення науковими дослідженнями залишили глибокий слід на академічності психології.

Тут потрібно ще коротко відповісти на питання “Чому їхні теорії так легко приймаються на віру та “використовуються” людьми навіть у сучасному світі?”. До першої причини відношу той факт, що всі висновки психоаналітиків 19 століття було дуже складно перевірити на правдивість, завдяки досить абстрактним формулюванням, які були відірвані від процесів, що відбуваються в середині психіки людини насправді. Більшість гіпотез філософів 19 століття були відкинуті академіками через те, що вони не перейшли перевірку на правдивість. Якщо не вдається дослідити їхні результати емпірично, то на допомогу філософам приходила психіка тих людей, які їм вірили: “несподівано” вони починають помічати саме те, про що говорив їм їхній психоаналітик, і це дуже часто могло бути помилкою хіндсайту, плутанням причини і наслідку, заперечення, витіснення неприємної інформації, регресія чи помилки хіндсайту (щось стає очевидним лише після повідомлення про очевидність певного факту). Цьому могли сприяти догматичність та віра у авторитет психоаналітиків, відсутність критичного мислення до отриманої інформації та культура, яка панувала тоді навколо психотерапів. Тут додам, що в деяких випадках симптоми могли дійсно не помічатися або не приділятися їм значної уваги, але в інших — лише обман та ілюзії людського мозку. Відмовитися від авторитету терапевтів того часу людям було надзвичайно важко, враховуючи, що подібні терапевти, але під іншими назвами існували протягом історії й кредит довіри міг набуватися протягом століть. І з цієї причини люди не довіряли академікам, які заперечували емпіричність тих чи інших концепцій. Тобто сукупність проблеми із методологією психоаналізу того часу та психологічні захисти людей призвели до того, що психоаналітичні гіпотези сприймалися краще, ніж академічні теорії.
Другою причиною популярності бездоказових методів психології є бізнесмени, які побачили наскільки важливим для людей є їхній ментальний стан, під'єдналися до цієї тенденції та почали рекламувати й продавати все, що набирає популярності, попри рівень акредитації тієї чи іншої літератури. І так, як в усіх на слуху стояли здебільшого прізвища психоаналітиків, а академіки залишалися відомими лише у колах таких же академіків, полиці магазинів заповнили роботи, наповнені історіями про душі, підсвідоме та колективне підсвідоме.

І третя причина полягає у тому, що на той момент не були сильно розвинуті засоби масової інформації, Тому доступ до іншої інформації був значно обмежений, а у деяких жителів міст та сіл матеріальне становище не дозволяло сильно витрачати гроші на предмети меншої за хліб важливості.

Тому відповідь на поставлене питання така: академічна психологія не була готова до протистояння більш мейнстримним течіям, які залиши слід на академічності психології й кожного року набували більшої популярності, навіть попри наявність альтернативних, науково обгрунтованих, методів психотерапії чи психологічного консультування. Люди вірили психоаналітикам через відсутність широкого доступну до інформації про альтернативні шляхи, авторитет терапевтів не піддався сумнівів, а отримана інформація від терапевтів захищалася завдяки механізмам захисту психіки від тієї інформації, що чули від академіків, які своєю чергою розвінчували гіпотези психоаналітиків чи екзистенціалістів. Можна сказати, що в той період виникла певна “історико-травматична” подія для психології, наслідком якої стали складнощі у реалізації власного потенціалу як науки, або зцілющої практики.

Повернемося у сучасний світ та дамо відповідь на питання: “Що підштовхує людей отримати психологічну допомогу в будь-якому місці, в якому її пропонують?”. Нам необхідно знати відповідь на це питання, бо таким чином ми зможемо розгледіти конкретні причини того, чому популярна психологія має попит та визначити цілі й методи, якими ми будемо їх досягати.

Перше, що впадає в око  моментально — реклама. Реклама будь-якої книги популярної психології сильно маніпулює свідомістю глядачів. У ній приховані прийоми, які націлені спрямовувати людину на покупку товару, в якому йому немає конкретної необхідності. У бій йдуть взагалі все: кольори, які мають викликати відповідні до цілі асоціації, голосні заголовки, що мають переконати людину в універсальності порад, які він може прочитати у книжці, використання відомих акторів, щоб впливати на конкретні соціальні групи, замовчування негативних якостей тієї чи іншої продукції та вихвалення рекламного продукту. Крім цього, йде й інша обробка клієнта, я б назвав це вторинною обробкою. Вона починається у момент, коли клієнт натискає на кнопку “оформити замовлення” на сайті або телефонує напряму компанії, яка книжку продає, де доводиться розмовляти із представником компанії — менеджером. Робота цього працівника полягає в тому, щоб вмовити клієнта придбати товар за будь-яку ціну, для чого він має під рукою скрипт — сценарій розмови, згідно з яким він має задати усі конкретні питання. Кожне питання є маніпулятивним і створене не для того, щоб дізнатися мету людини та підібрати їй необхідний товар, а щоб дізнатися причину відмови від покупки та все ж таки втюхати товар, від якого було вирішено відмовитися. Таким чином менеджери кілька десятків разів на день порушують кордони людей, нав’язуючи їм бажання придбати товар, від якого клієнти вже могли відмовитися. На кожне “ні” у менеджера є заперечення, на кожне “не знаю” у менеджера є заперечення. Особливу силу менеджери мають при придбанні спеціальних курсів з популярної психології, адже простір для розмови стає більшим, хоч і складнішим.

Але реклама та розмова з менеджером — лише поверхня айсберга. Справжня причина ховається в тому, що сама економічна система примушує людину придбати те, без чого вона могла б обійтися ще тривалий час, але відчуття того, що вона “відстає від усіх” може стати причиною імпульсивної покупки. Але варто відзначити, що середовище завжди формує потребу індивіда, і в цьому немає нічого злого. Але воно таким стає, коли цій потребі надають перебільшеного значення. Коли покупка нового телефону пояснюється не необхідністю — старий зламався, а бажанням відповідати моді та трендами, або коли політика компанії проявляється не у догляді за власними працівниками, а примноженні фінансування та грошових надходжень через що страждає якість технічного обладнання та працівник змушений докупати додаткові засоби підтримки власного здоров’я.

Незацікавленість роботодавців у здоров'ї власних робітників є сильним стимулом до розв’язання власних проблем через додаткові витрати, а наявність корпоративних психологів, які не дивляться у коріння проблеми та створюють лише рекомендації для адаптації під сучасний режим праці, можуть лише погіршити ситуацію. Величезні ціни на психотерапевтів, які хоч не зможуть запропонувати змінити систему, але зможуть надійні та індивідуальні рекомендації з зміцнення власного ментального стану, не дозволяють більшості людей знаходити підтримку серед фахівців, зате вони завжди можуть схопитися за руку підприємців та бізнесменів, що в цей момент одну руку протягують робітникові, а іншу ховають за спиною та перехрещують пальці. Надто узагальнені фрази та лозунги, гіперболізовані поради, які працюють на малу кількість людей навіть серед цільової аудиторії, відсутність наукової перевірки цих робіт створюють ілюзію допомоги, яка применшую відчуття болі, але проблеми із серцем не виліковує.Існує також проблема емоційної виснаженості, нестабільності, фрустрації та ізоляції, які витікають із поганих умов праці та швидких зі змін у технологічному розвитку. На цей момент ми маємо справу з потужним стрибком у розвитку технологій та їхній інтеграції у суспільне та особистісне життя. На щастя, технології в деяких професіях спрощують життя і дозволяють зробити процес докладання зусиль в декілька разів приємнішим. Але разом з тим, надмірне перевантаження будь-якої професії та особистого життя індивіда сучасними технологіями, може спровокувати відчуття ізоляції, за яким слідкують і емоційне виснаження чи нестабільність, апатичні та депресивні епізоди під час яких можуть виникати спалахи гнів на близьких, бо вони знижуть рівень залученості людей до розв’язання проблеми та зменшують фізичний контакт між ними. Так, надмірне використання сучасних моделей штучного інтелекту для повсякденних розмов може викликати відчуття відірваності від реальності та замінювати реальне спілкування лише на рівні емоційного задоволення. Практично ж, воно призводить до деградації комунікативних навичок та збіднення внутрішнього світу через обмеженість нейроних мереж до повноцінних розмов та імітації людської поведінки та досвіду. А активне залучення новітніх технологій потребує від працівників засвоювати додатковий багаж знань — розумітися на принципі роботи тієї чи іншої технології, що певним чином вимагає від людини витрачати додаткові сили та свій вільний час на ознайомлення з новітньою технологією та засвоювати знання з абсолютно незнайомої галузі. Подібна практика призводить до порушення балансу у життєдіяльності, викликаючи напруження, апатичні та депресивні епізоди, що впливають на життя в цілому, погіршуючи її суб'єктивну якість завдяки змушеній ізоляції чи агресії на своє оточення, погіршення продуктивності на роботі, відсутності бажання займатися улюбленими справами та доглядати за собою.Оптимізований та напружений розпорядок дня не дозволяє людині бути людиною, вганяючи її тим самим свого роду відчай, який вгамовується навіть ілюзорністю допомоги, яку надають книжки із саморозвитку. І подібний стан речей не може викликати фрустрацію та відчай, коли виявляється, що потреба у спілкування повноцінно не задовільняється ЛЛМ. Цим і користуються бізнесмени, бо людина у фрустрації та відчаї — найпокірніша та найнаївніша істота на Землі.

І останнє питання, яке я порушив кілька сторінок тому звучало так: “Яким чином популярна психологія погіршує становище людини в сучасній соціальній та політичній системі?” Щоб побудувати повноцінну картинку, я трохи нагадую основні мої критичні зауваження щодо поп психології: 1) претендує на об'єктивність, хоча ніякої корисної чи перевіреної інформації вона не надає; 2) видає суб'єктивний досвід за об'єктивний факт; 3) Наживається на людських проблемах; 4) Ігнорує соціально-культурний контекст; 5) Ігнорує індивідуально-психологічний аспект. Тепер до завершальної частини цього розділу.
Популярна психологія через надання неперевіреної інформації та суб'єктивного досвіду викривлює сприйняття людей самих себе. Особливо це стосується книжок, чиє завдання є “допомогти людині стати успішним”. Велика кількість такої інформації засвоюється людьми некритично, часто у відчайдушному та фрустраційному стані, коли функції лобової долі мозку значно пригнічені ніж зазвичай. Інформація в цей момент приймається будь-яка, хоч і гірше запам’ятовується. Але навіть цього вистачить для того, щоб сприйняття самого себе змінилося. Причому воно змінюється, на перший погляд, в позитивну сторону: з’являється мотивація щось робити, створити бізнес-план, піти на емоційно важу розмову з колегою чи начальником. Але у людини не з’являється усвідомлення власної опори, яка могла б утримати її під час ризикованої спроби змінити власне положення, а мотивація швидко зникає, оскільки не закріплюється власної впевненості у силах та необхідності такого кроку. А коли вона потерпає поразки, у кращому разі, бо зазвичай руки не доходять до реалізації власних планів, втрачає самоповагу і почуває провину за те, що завдання не було виконано, або все пройшло значно гірше ніж очікувалося, а навички, які хотіла вона застосуватися прямо тут і зараз не спрацювали. Ментально послаблені люди від такого можуть відчути довготривалий ефект та впасти у глибшу фрустрацію та апатію, що вплине на продуктивність під час роботи, на стосунки з навколишніми та якість активного та пасивного відпочинку.
Популярна психологія дуже звужує світосприйняття людини. Вона концентрується лише на проблемах індивіда, і занурюється лише туди, де безпосередньо індивід причетних до них, але майже ніколи справа не стосується навколишнього середовища, політичного, соціального та економічного положення у світі. У наслідок такої надмірної інтерналізації виникає зацикленість людини самій на собі, що відриває її від соціального та політичного контексту. Позиція обмежується до “Я сам зможу виправити своє скрутне становище”, або ж дії стають направленими не на прийняття проблеми й способу її вирішення, а на прийняття проблеми та пошуку способу з нею жити далі. Таким чином людина може не замислюватися на зовнішніх причинах постійних її проблем та навіть не обмірковувати варіант до активістської, політичної чи економічної боротьби, намагаючись повністю пристосуватися до чинного режиму.

Заключення

Підіб'ємо ж тепер підсумки всього вище сказано. Напишемо невелику картину словами, які позначать справжні значення та вплив популярної психології на людину у сучасній капіталістичній економіці.

Отже, положення справ наступне: поулярна психологія — є бізнесом, що паразитує на науковій та практичній психології, яка створює іллюзію того, що життя знаходиться під контролем індивіда, що відбувається завдяки різноманітним маніпуляціями та “порадам” сумнівної якості в середині подібних матеріалів. Попит на такі книжки сучасна система створює за допомогою швидкому темпу зростання технологій та відчуженості босів від основного колективу, що призводить до поглиблення апатії, емоційного спустошення, а відчуття самотності і відчуженості від соціального життя суспільства. Важка праця є більш значним фактором, оскільки у праці людина знаходиться більшу частину власного життя, перебуваючи на місці роботи приблизно від 8 до 12 годин на добу, в залежності від роду діяьності та працевлаштування. Постійна важка та виснажлива робота, яка не оплачується справедливим чином та відсутність можливості впливати на формування власного соціального середовища на роботі, вичерпують ресурси особистості, які могли б бути спрямовані на звичайний пасивний або активний відпочинок та домашні завдання. Але замість цього людина відчуває тривогу, фізичне та емоційне виснаження, яке перетворює будь-який відпочинок на пасивне та некритичне споживання продукції. Таким чином людина не займається творчістю, домашні завдання виконуються рефлекторно та без усвідомлення важливості тієї чи іншої справи, а пасивний відпочинок позбавляється тієї частини, яка мала б розслабляти людину, натомість навантує її мозок зайвою інформацією. Усе це призводить до “необхідності” психологічної підтримки, яка є досить дорогою для придбання послуг, а книжки, що масово пишуться бізнесменами, завжди під рукою: створюється реклама та використовуються маніпулятивні техніки менеджерів, що створюють іллюзію необхідності у покупці цих предметів та переконують у дієвості науково необгрунтованих методик та порад. Заміть професійної підтримки, яка хоча б надала справжні інструменти для адаптації під сучасну систему, люди отримують ілюзію на допомогу, яка погіршує суб'єктивну якість життя.

На жаль, така проблема була сформована історичними та деякими психологічними чинниками, які призвели до неспівпадінням ресурсів для просування у відкритий світ наукової частини психології та протистояння поширенню антинаукових та необгрунтованих концепцій, які свого часу поширювали різні психотерапевти чи психологи. Академіки зосередилися лише на дослідженнях хвилюючих тем і рідко адаптували свої наукові роботи під сприйняття іншої, не поглибленої у тематику, частини населення, що стало критичним ударом по психології.

Сама ж популярна психологія, наповнилася не тільки міфами про психології, а певною мірою навіть протистоїть їм, але наповненість іншої несінітниці та перевіреної ніким на наукову обгрунтованість інформацію не покращує сучасний стан академічної та практичної психології. Натомість стан лише погіршується, оскільки велика частина матеріалу з популярної психології відкрито використовують маніпуляції, не представляє матеріалу з науковою та практичною цінністю для великих груп людей, хоча найчастіше позиціонує себе як інструкцію для подолання труднощів, створюють ілюзорні сподівання на покращення життя, видають суб'єктивний досвід за об'єктивні зання, ігнорують будь-який соціально-культурний та психологічно-індивідуальний контексти буття особистості. Вона позбавляє людину мотивів взаємодіяти з зовнішніми, тобто соціальними, економічними та політичними джерелами проблем, концентруючи увагу лише на власних зусиллях, яких часто буває мало.

І саме по цим причинам, популярна психологія є антилюдяною течією бізнесу, яка шкодить не тільки людям по всьому світові, а ще й викривлює сприйняття психології як такої. Вплив такої літератури повинен бути зменшений до мінімуму, або усунений взагалі через соціальні, економічні, культурні та психологічні перетворення суспільного устрою.