Donate

non-contact

Я позбавив себе знання мідний у відлунні пам’яток минулих століть

Виніс за дужки тепле тіло можливої люті котра обдирає собою

Дірки у підлозі коли вдосталь води щоби накритись нею із головою коли

Вдосталь води щоби дихати на місці говоріння на околицях

Відіпраного мовчання застібає ґудзики що маяками обліпили

Скелі до скорого повернення після чергової війни передбаченої

У статуті їх безсилля натягує білу тканину на книгу збереженість

Якої найважливіший факт стоїть попереду самої книги

Залишків самого фаянсу та мармуру оточеного стрічками за які

Зась зберігаючи як свідчення проголошуючи між присутніми

Приборканого ходить до пустої висохлої водойми за звичкою

Опускає у неї ноги коли не може увійти у двері відчинені

До нього напрямлені тоді коли вони зробили достатньо щоби

Зараз здаватись бездіяльними моторошно звісивши голову

На одвірках не закликають ні до чого, а торкаються його

Безконтактним дотиком не підійдуть ближче переставивши

Дари на шальки що зрівняються з життям натягуючи

Сітки між берегами вийде до них у кольорових пальцях

Стількох розмов що обіцяють здійснити паломництво

Одразу як щезне можливість заробітку та задоволення

Впихаючи у тверду рамку відображення от тут стояв біля

Воріт де проводились жертвопринесення от тут завмер

Тримаючи клунок зі своїми дітьми з непередбачуваним

Натиском віднайденого часу із втрачених можливостей

У них обов’язково вічний мандрівник із вічного повернення

До рук та згустків безформних тіл текучих ніяким

Чином не потрапляючих у рот що вже натомився

З дороги щось би вже в очкуванні блискучого світла

Лискучої рибини впаде промінь на волосся на чоло

Що не має визначення ні за віком ні за статтю

Голодними проміжками голодними хвилями розкриває

Рану на пів шлунку кличе його за розбиті будинки

Натягуючи канат необачності розмови обох чоловіків

Білим полум’ям що наповнює їх радістю виллє теплої

Води їм за шиї заспокоїть тривогу підвішану за язик

Що пропонує на площі де вершиться правосуддя

Свіжу випічку проганяє зайві очі у вузькі щурячі

Вулиці з яких майже одразу ступають виступають

Назовні урочистими процесіями не допитуючи тих

Хто потрапив їм до рук у той час коли вони

Раптово та навмисне зіткнулись за волею їх самих

Не потребуючи імен які важливі лише для

Центральної площі тут же ніхто не дорікне за

Їх відсутність адже ніхто не отримував таких привілеїв

Нема серед них ні вельмож ні каторжників котрих

Розпродадуть ще до заходу сонця вони ж несамовито

Впадають один одному в око до безкінечності

Обнісши прикрасами опудала із них із них їх пан

У кожному розвівається блиском проти місяця

Ковтати повітря не під силу стереже крижане багаття

Розпалена жарина хіба шматок льоду на чорному полі

Гілля на червоному видноколі проходять швами наскрізь птаха

Comment
Share

Building solidarity beyond borders. Everybody can contribute

Syg.ma is a community-run multilingual media platform and translocal archive.
Since 2014, researchers, artists, collectives, and cultural institutions have been publishing their work here

About